Під такою назвою у Верховному Суді України відбулася міжнародна науково-практична конференція, присвячена 90-річчю утворення найвищого судового органу країни в системі судів загальної юрисдикції.
Захід організовано Верховним Судом України за підтримки Німецького фонду міжнародного правового співробітництва та Агентства Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку (USAID).
У роботі міжнародної науково–практичної конференції взяли участь судді Верховного Суду України, судді вищих спеціалізованих та апеляційних судів, представники зарубіжних судових установ та міжнародних організацій, народні депутати України, урядовці, провідні юристи–практики, науковці.
Перше робоче засідання конференції було присвячено історичній місії Верховного Суду України. Засідання провели голови Верховного Суду у різні часи незалежної України. Модератором був нинішній Голова Верховного Суду Петро Пилипчук, доповідачами – Голова Верховного Суду України у 1994–2002 роках Віталій Бойко, Голова Верховного Суду України у 2002 – 2006 роках Василь Маляренко та Голова Верховного Суду України у 2006–2011 роках Василь Онопенко.
Друге робоче засідання, присвячене сучасному стану Верховного Суду як інституту демократичного суспільства й перспектив його удосконалення, вів суддя Європейського суду з прав людини від України у відставці Володимир Буткевич.
Основну доповідь на засіданні виголосив Перший заступник Голови Верховного Суду України, голова Ради суддів України Ярослав Романюк. Ярослав Романюк підкреслив, що якість здійснення судочинства, а отже, і авторитет усієї судової системи України визначаються правильним і однаковим застосуванням судами законодавства. У зв’язку з цим функції Верховного Суду України, крім здійснення правосуддя, мають забезпечувати ефективність національної правової системи та дію принципу верховенства права.
У зв’язку з цим потрібно, на переконання Ярослава Романюка, законодавчо встановити право Верховного Суду України ухвалювати нове судове рішення, одночасно передбачивши право скасовувати судове рішення судів першої або апеляційної інстанцій; залишати в силі помилково скасовані судові рішення зазначених судів, а також направляти справу на новий судовий розгляд у разі необхідності з’ясування фактичних обставин справи, оцінки чи переоцінки доказів.
