Уряд рф денонсує Європейську конвенцію із запобігання катуванням
Уряд рф прийняв рішення ініціювати денонсацію Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до Конвенції Європейський комітет із запобігання катуванням (ЄКЗК/СРТ) з метою безпосередньої перевірки умов утримання та поводження з людьми може як планово, так і раптово відвідувати місця несвободи.
Міністерство закордонних справ України привертає увагу міжнародної спільноти до прийнятого рішення та зазначає, що це є фактичним зізнанням у вчинюваних злочинах. Весь світ спостерігає системну практику катувань і прагнення уникнути відповідальності за грубі порушення прав людини. Сучасна росія є територією беззаконня та приниження людської гідності.
Рішення про вихід з Конвенції про заборону катувань лише закріплює жорстоку реальність та остаточно ставить росію в ряд країн, для яких ціна людського життя та гідності дорівнюють нулю.
З лютого 2022 року Україна системно наполягала та наполягає на виключенні росії з усіх механізмів співробітництва в рамках Ради Європи. Це зумовлено усвідомленням того факту, що росія перетворилася на тоталітарну державу із репресивним апаратом, який системно порушує права людини, підриває демократію і зневажає верховенство права.
Стороною Конвенції росія залишалась лише через процедурні положення, які не передбачають примусового виключення держави-учасниці. Водночас росія фактично руйнувала механізм Конвенції: не брала реальної участі у роботі ЄКЗК та не допускала на свою територію експертів Комітету для вивчення й документування ситуації з катуваннями.
Це цілком спланована політика рф, адже є практика із блокування незалежного доступу, зокрема відмов у повному доступі Міжнародного комітету Червоного Хреста до місць несвободи, включно з місцями утримання військовополонених. Все це свідчить про те, що росія планомірно «закриває» будь-які канали міжнародного контролю, намагається приховати від світу жахливу правду про створену в країні систему катівень, повертає собі славнозвісну репутацію «імперії тюрем».
Що може робити Україна? Здійснювати послідовний політичний, правовий та публічний тиск у Раді Європи та інших міжнародних форматах. Системно документувати злочини. Вже сьогодні це унеможливило імітувати «співпрацю» з механізмами запобігання катуванням і призвели до формалізації прагнення уникати незалежного контролю.
Безумовно, країна, що використовує катування як невід’ємну складову своєї політики, не може бути стороною Конвенції, яка покликана об’єднувати правові держави. Відповідальність держави-агресора за численні злочини, зокрема катування, має бути невідворотною. Україна продовжує наполягати на якнайшвидшому використанні міжнародних механізмів притягнення до відповідальності та закликає міжнародну спільноту діяти активно та без зволікань.