Після рекордного підвищення цін на енергоресурси і на тарифи ЖКГ можна привітати владу з перемогою! Тому що ще раз ми дізналися, якщо уряд чогось хоче, то воно вміє досягати поставленої мети будь-якими засобами. А якщо щось у Кабміну і Верховної Ради і не виходить, то це означає – не дуже-то й хотілося. А що ж політсили О.Ляшко, Ю.Тимошенко і А.Садового в цій ситуації? На жаль, вони показали малу політичну і стратегічну придатність. І найголовніше – вони не змогли нам запропонувати програму євроінтеграції, яка всім була б зрозуміла.
У зв’язку з цим мене не покидає відчуття, що Кабмін В. Гройсмана почав масштабно опробір овать на нас небезпеки і страшилки стагфляційного сценарію (стагнація + інфляція). Так, з 1 липня уряд вдвічі зменшує пільгові норми площі житла, які не підпадають під оподаткування. І також з 1 липня НКРЕКУ підвищує тарифи на теплову енергію та послуги центрального опалення майже вдвічі. «Чинний середньозважений тариф на тепло для населення становить 534 грн. за 1 Гкал, з 1 липня середньозважений тариф встановлюється на рівні +1043 грн. за 1 Гкал (зростання складе 95,3%) », – зазначив глава НКРЕКУ Д. Вовк.
У свою чергу Кабінет Міністрів України постановою №315 від 27.04 2016р. прив’язав ціни на природний газ для побутових споживачів і виробників теплової енергії до рівня цін імпортованого з Європи газу. ВОНИ ВЗАГАЛІ РОЗУМІЮТЬ ДО ЧОГО ЦЕ ПРИВЕДЕ ?! По-моєму, зараз у нас йде процес деградації державних менеджерів, а ділову активність справжніх експертів тупо заганяють «під плінтус». Тому спати спокійно, звичайно, хотілося б, але вже навряд чи це вийде після такого рекордного підвищення цін на енергоресурси і на тарифи ЖКГ.
І найстрашніше, що всі проблеми в економіці країни вже тривають так довго без найменшого натяку на їх дозвіл з боку уряду, що все це «красномовство» А.Яценюка, а тепер В.ГРОЙСМАН особисто мені набило оскому. Не вірю, що нове і щось конструктивне зможу почути в Володіних регулярних відеозверненнях в Інтернеті. Може бути йому краще в понеділок 13 червня якусь авторську пісню про ЖКГ заспівати замість відеозвернення? А ми в Фейсбуці будемо йому підспівувати: «Все може бути, все може статися, і може чоловік з дружиною розлучитися, але щоб Володю розлюбити, такого ніколи не може бути».
Якщо серйозно, то хто персонально візьме на себе відповідальність за невиконання «Коаліційної угоди» та Стратегії-2020 а також зобов’язань перед міжнародними спонсорами з США і ЄС? Час безповоротно втрачено урядом, Верховною Радою і Адміністрацією Президента. Більш того, тепер ніхто з політичних лідерів не скаже, коли після політичної динаміки настане економічна динаміка в Україні, коли влада приступить до структурних реформ? Але одне абсолютно ясно, у наших політіковсмешалісь мрії з реальністю. Думаю, на Заході це вже зрозуміли. І реакція звідти буде негайним.
А як по-іншому?! Адже державний борг України дуже високий, безробіття рекордна, рівні капітальних інвестицій і ділової активності вкрай низькі. Інфляція третій рік поспіль вимірюється двозначними цифрами і народ, зціпивши зуби, продовжує затягувати паски. Нагадаю, інфляція – це податок з населення в сьогоденні. Люди здогадуються, що в неефективній економіці завжди інфляція вище, але все одно терплять. Звідси надзвичайний зростання шару корумпованих чиновників або, вірніше, шару рантьє, що живуть «стрижкою купонів». І у Кабміну В.ГРОЙСМАН немає універсального засобу, який міг би вирішити ці проблеми.
Так навіщо ці політики йшли на ці високі посади в уряд? Ідіть. Дайте можливість не політикам, а економістам-практикам провести економічні реформи і вивести економіку країни з рецесії. Можливо, вдасться врятувати державу від нового і більш потужного соціального вибуху або бунту.
Вже хто-хто, а ми в Києві добре знаємо про те, що масштаб реакції населення практично ніколи не передбачуваний. І це при тому, що останніми роками навчили нас високого мистецтва очікування. Але головне, ми живе за законами логіки і довго терпіти безумство не зможемо. Але якщо хтось захотів поставити українське суспільство на диби, найпростіший спосіб – це показати людям, що їх життєві перспективи передаються в юні руки 25-річного керівника НКРЕКУ Дмитра Вовка.
Олександр ГОНЧАРОВ,
Директор Інституту розвитку економіки України
