ПКУ передбачено додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначено ст. 94 Кодексу. Зокрема, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша за суму податкового боргу та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп. 20.1.33 ст. 20 ПКУ).
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:
- відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;
- недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;
- майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому вказана норма Кодексу є імперативною і обов’язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Як зазначається, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов’язань платника податків, зокрема щодо погашення податкового боргу.
https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2181-14/ed20001221?nreg=2181-14&ed=20001221&find=1&text=%E5%EB%E5%EA%F2%F0&x=0&y=0
