Судова система потребує відновлення довіри
Криза у судовій системі потребує негайних і спільних дій представників усіх гілок влади з активним залученням громадянського суспільства. Наші співвітчизники продовжують вважати, що суд в Україні неефективний, несправедливий і корумпований. Система судочинства має найменшу довіру серед усіх державних органів. За результатами опитування, лише 10 відсотків громадян довіряють судам. Понад 70 відсотків заперечують саму можливість законно домогтися правди в судах. Більшість опитаних упевнені, що рішення суду можна купити за гроші. Результати опитування вказують на те, що у людей сформована думка – “чим вищі показники матеріального достатку, тим більше впевненості у виграші справи в суді”.
Міжнародні рейтинги нашої судової системи також не викликають оптимізму. Так, за даними Всесвітнього економічного форуму, Україна перебуває на 99 місці зі 125 країн за показником незалежності судової системи. Суди активно використовуються у політичній боротьбі в країні, часто перебираючи повноваження як парламенту, так і виконавчої гілки влади. Мають місце зловживання з розгляду судами справ, стороною в яких є вищі посадові особи держави, вищі органи державної влади, коли суди вирішують питання щодо зупинення дії чи скасування їх актів, перебираючи на себе функції Конституційного Суду.
На мою думку, визначальними кроками, які спроможні внести якісні зміни у сфері правосуддя, можуть стати наступні.
Покращення добору суддівських кадрів – запровадження спеціалізованої підготовки в єдиному національному закладі, введення анонімного тестування, відмежування доступу до суддівської професії від доступу до конкретної посади судді. Тут слід розглянути доцільність підвищення віку, з якого можливий вступ на посаду судді. Життя показує, що 25-річний вік видається недостатнім для виконання обов’язків “вершителя людських доль” через відсутність у людини і життєвого, і фахового досвіду. Необхідно імплементувати міжнародні стандарти у частині професійної підготовки кандидатів на посаду судді, а також періодичного підвищення фахового рівня суддів. Для цього слід запровадити спеціальну дворічну підготовку кандидатів на посаду судді в Академії суддів – єдиному державному спеціалізованому закладі з підготовки кандидатів до професії судді.
Удосконалення механізму притягнення суддів до відповідальності – встановлення чітких підстав, зосередження функцій дисциплінарного переслідування суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності в різних інституціях. Проблему недобросовісності суддів необхідно розв’язувати правовими засобами (а це удосконалення процедури дисциплінарного провадження) та інституційними (створенням постійно діючих органів, перевіркою інформації про вчинення проступку та притягненням до відповідальності). “Слідство над суддями” має бути відмежоване від “суду над суддями”. Для забезпечення цього функції дисциплінарного переслідування суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності мають бути у різних інституціях.
Складовою належної діяльності судової системи є процесуальне законодавство. Надзвичайно важливим є прийняття нового кримінально-процесуального закону. Україна є чи не останньою з держав Східної Європи, у якій діє Кримінально-процесуальний кодекс, ухвалений більш ніж сорок років тому, за часів існування адміністративно-репресивного режиму. Попри численні зміни, цей закон, звісно, не може бути основою для ефективного і справедливого кримінального судочинства. Національною комісією із зміцнення демократії та утвердження верховенства права підготовлений новий проект Кримінально-процесуального кодексу, який забезпечує процесуальну рівність та змагальність сторін у кримінальному провадженні, підвищує гарантії захисту прав підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних, потерпілих.
Право на судовий захист не може бути реалізованим повною мірою без змін у законодавчому реформуванні надання правової допомоги. Тому необхідно завершити роботу над новою редакцією закону про адвокатуру. В частині запровадження системи гарантованої державою безоплатної правової допомоги Міністерство юстиції підготувало та внесло на розгляд уряду проект закону “Про безоплатну правову допомогу”.
Розв’язання проблем, що постали сьогодні перед державою і суспільством, є надзвичайно складною справою та потребуватиме чимало часу. Без реальних змін у цій сфері демократичні перетворення, що відбулися у країні, не є усталеними, і наше спільне завдання – домогтися ухвалення нових судових законів, проведення реформ.