На Харківщині в’язні виправної колонії № 54 стали студентками місцевого приватного інституту екології та соціального захисту. Сім жінок опановують фах соціального працівника. У цій колонії розповіли, що намагалися домовитися з державним педагогічним вишом про викладання для засуджених, але отримали відмову. Роботі університецьких викладачів в установах позбавлення волі заважає відсутність нормативно-правової бази та бюракратія держслужбовців.
Конспекти у камері
За словами доцента кафедри фундаментальних екологічних досліджень Харківського інституту екології та соціального захисту Костянтина Гавриляка, усі навчальні дисципліни, що їх опановують майбутні соціальні працівники, а нині студентки за ґратами, – такі самі, як і в тих, хто здобуває цей фах на волі. Є лише одне але: не студенти приходять до викладачів, а викладачі в колонію.
У Качанівській виправній 54-й колонії розповідають: після зовнішнього незалежного тестування сім засуджених виявили бажання здобувати вищу освіту. Більшість хотіла стати психологами. Та в інституті, який погодився на викладання за ґратами, цього фаху немає.
Кілька років тому співробітники жіночої колонії намагалися домовитися із Харківським національним педагогічним університетом імені Григорія Сковороди про викладання для засуджених. Отримали відмову. У самому університеті про такі перемови вже не пам’ятають. Керівництво вишу заявляє: позбавляти права на навчання людей, що тимчасово перебувають за ґратами, не мають права. Але потрібно лише, щоб Міністерство освіти та департамент з виконання покарань знайшли спільну мову, зауважує ректор педагогічного університету Іван Прокопенко.
«Форми навчання, що існують у вищій школі в Україні, зокрема в нашому університеті, це денна та заочна. Дистанційної як такої немає, існують лише її елементи в нашій державі, тому виникають складнощі. Заочна форма передбачає щотижневе відвідування занять – у суботу й неділю. І раз на місяць – атестаційні заняття», – так прокоментував складнощі з викладанням для засуджених професор Іван Прокопенко.
Без нормативно-правової бази
У самому Міністерстві освіти кажуть, що здобувати освіту в колонії дистанційно – нереально. У цьому Радіо Свобода запевнив Ярослав Болюбаш, керівник департаменту вищої освіти. Він посилається саме на відсутність нормативно-правової бази. «Позбавлений волі – це позбавлений волі. Як він може бути присутнім на лабораторних, практичних, семінарських заняттях? Тому Ви мене здивували тим, що зараз у нас, перебуваючи в неволі, можна отримати вищу освіту. Для них можуть організувати навчання з робочих професій, а вища освіта є вища освіта», – зауважив Ярослав Болюбаш.
Навчання засуджених у приватних та державних вишах поки що – поодинокі випадки. Кожна колонія домовляється з університетом про викладання в індивідуальному порядку, зазначає начальник Департаменту кримінально-виконавчої та соціально-психологічної роботи із засудженими пенітенціарної служби України Олег Янчук. «Ми порушували питання вищої освіти для засуджених, просто в нашій державі деякі посадові особи, якщо чогось не хочуть робити, то завжди посилаються на відсутність відповідного нормативного акта або процедури, яка регулює ті чи інші процеси. Дехто не зважає на Конституцію, де закріплене право на навчання», – наголошує Олег Янчук.
Українські колонії співпрацюють із професійно-технічними училищами та коледжами, але в Качанівській виправній жіночій колонії переконані: здобуття саме вищої освіти допоможе засудженим студенткам після виходу на волю змінити спосіб життя і більше не потрапляти за ґрати.
Теги:
