Складові принципу законності
Захист прав людини – це найважливіший напрям діяльності держави. Органи публічної влади, для недопущення протиправних дій, мають здійснювати свої функції з неухильним дотриманням принципів, які закріплені в законодавстві. Принципи права є орієнтирами законних дій владних суб’єктів та гарантією недопущення зловживань владою.
Закон України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) – один із ключових нормативних актів, що регулює діяльність адміністративних органів в Україні. Особливе місце в ньому займає ст. 6, яка закріплює принцип законності в адміністративному провадженні. Він гарантує, що адміністративні органи діють виключно в межах своїх повноважень та на основі чинного законодавства. Це забезпечує захист громадян від свавілля влади, зокрема у випадках, коли органи можуть застосовувати дискреційні повноваження.
Щоб кожен міг захистити свої права, Міністерство юстиції України роз’яснює складові принципу законності:
- Дотримання законодавчих меж
Відповідно до цього адміністративні органи зобов’язані здійснювати свою діяльність на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, що були ратифіковані Верховною Радою. Тобто, адміністративні органи не мають права приймати рішення або здійснювати свої повноваження на підставі неузгоджених з законом підзаконних актів, діяти на власний розсуд або перевищувати свої повноваження. Кожне рішення, прийняте адміністративним органом, має відповідати чинному законодавству та спрямовуватись на забезпечення прав і свобод громадян.
- Пріоритетність закону над підзаконним актом
Адміністративні органи можуть використовувати нормативно-правові акти, прийняті органами державної влади, органами місцевого самоврядування або органами Автономної Республіки Крим. Однак такі акти можуть застосовуватися тільки в тому випадку, якщо вони не суперечать Конституції та законам України.
Це означає, що підзаконні акти не можуть обмежувати права чи свободи громадян або встановлювати додаткові вимоги, які не передбачені законодавством. Якщо виникає розбіжність (конфлікт) між законом та підзаконним актом, пріоритет завжди надається закону. У випадку коли адміністративний орган намагається обґрунтувати свої рішення виключно на підставі підзаконних актів, це може бути підставою для їх оскарження та визнання незаконними.
- Законність дискреційних повноважень
Дискреційні повноваження – це право адміністративного органу самостійно обирати варіант рішення або дії у межах законодавства. Так, органу надано певну свободу дій, однак це суворо обмежується законом.
Дискреційні повноваження вважаються вчиненими законно при дотриманні наступних умов:
- дискреційні повноваження мають бути передбачені законом;
- виконання таких повноважень має здійснюватися у межах та у спосіб, що відповідає Конституції та законам України;
- рішення повинні бути спрямовані на досягнення мети, з якою дискреційне повноваження було надано органу;
- орган не має права відступати від власної практики в аналогічних справах без обґрунтованої причини.
Таке положення є важливим механізмом захисту прав громадян від можливого зловживання владою та свавілля з боку адміністративних органів. Воно вимагає від адміністративних органів послідовності у прийнятті рішень, що сприяє передбачуваності та правовій визначеності.
- Обов’язковість рішень Верховного Суду
Рішення Верховного Суду, в яких тлумачиться певна правова норма, мають враховуватись при прийнятті рішень на місцях.
Ця умова гарантує, що рішення будуть прийматись на основі законодавства та судової практики, а не індивідуальних інтерпретацій адміністративних органів. Також громадяни можуть бути впевненими в тому, що рішення прийматимуться на основі єдиного підходу і не від власної зацікавленості владного суб’єкта.
- Автоматичне відновлення порушених прав громадян
Цим пунктом передбачено, що адміністративні органи зобов’язані самостійно відновлювати порушені права, свободи або законні інтереси осіб, не чекаючи на подання скарги або позову. Зобов’язання стосується всіх випадків, коли адміністративний орган виявляє порушення, допущене ним раніше.
Це нововведення має важливе значення, оскільки сприяє швидкому виправленню помилок адміністративних органів без звернення до суду. Окрім цього, воно допомагає запобігати повторенню аналогічних порушень у майбутньому.