Одна з розробниць проекту закону «Про захист від дискримінації», юрист Галина Бочева звертає увагу на розмаїтість організацій, що працюють над документом: «Ми в проекті «Без кордонів» працюємо з біженцями і шукачами притулку, новими етнічними меншинами, і ми бачимо цю проблему з огляду на расову дискримінацію, а інші, для прикладу, захищають права людей з обмеженими можливостями й глибше знають, у яких формах щодо таких людей виявляється дискримінація». За її словами, мета закону – надати підґрунтя для визначення дискримінації, в яких формах вона може відбуватись. Документ потрібен, щоб якомога ширше розтлумачити з юридичної точки зору, чим є явище дискримінації в усіх його формах й проявах.
Правозахисниця каже, щоб захистити людину від дискримінації, треба, аби виконавчі органи, судова влада розуміли що певне ставлення, дії чи бездіяльність щодо людини є дискримінацією.
У глосарії до проекту закону з’являються нові поняття, такі як «ейблізм» (дискримінація людей на підставі обмежених фізичних можливостей), «ейджизм» (дискримінація за віковою ознакою), «лукізм» (дискримінація на підставі зовнішнього вигляду людини). За словами правозахисниці, їх застосовують для адаптації до європейських стандартів антидискримінаційного законодавства. Боротьба з дискримінацією в Україні як і розробка ефективного законодавства передбачені у Національному плані дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.
Теги:
