Ініційований профільним Комітетом Верховної Ради й підтримуваний Президентом України Віктором ЮЩЕНКОМ законопроект про судову реформу призведе до колапсу всієї судової системи.
Таку думку в статті «Правосуддя.net?» у газеті «Дзеркало тижня» висловили експерти – доктори юридичних наук Микола МЕЛЬНИК і Микола ХАВРОНЮК.
Зокрема, свої висновки автори статті роблять на основі аналізу проекту Закону України «Про судовий устрій і статус суддів» (реєстр. № 0916, 0917), який 18 червня 2008 р. було рекомендовано Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя для ухвалення в другому читанні.
Експерти зазначають, що даний проект є об`єднаним варіантом двох відповідних законопроектів, внесених у грудні 2006 р. на розгляд парламенту Президентом В.ЮЩЕНКОМ. При цьому, підкреслюють вони, після доопрацювання в профільному парламентському комітеті, очолюваному Сергієм КІВАЛОВИМ, за своїм значенням він істотно відрізняється від первинних проектів, а в певній частині – й від затвердженої Президентом концепції вдосконалення судочинства.
«Проте останнє не перешкодило В.ЮЩЕНКУ не тільки офіційно підтримати запропонований до другого читання проект, але й заявити про таку підтримку ще до ухвалення комітетом рішення рекомендувати проект для ухвалення в другому читанні, тобто ще до того, як визначився остаточний зміст проекту», – заявляють експерти, посилаючись на лист Президента до парламенту від 17 червня.
Заявляючи, що проект закону передбачає радикальну зміну судового устрою й статусу суддів, М.МЕЛЬНИК і М.ХАВРОНЮК характеризують його як «яскравий приклад зловживання правом законотворчості, правового неуцтва й беззаконня».
На думку експертів, законопроект містить цілий ряд юридично необгрунтованих, відверто неконституційних, внутрішньо суперечливих положень, «які на практиці можуть призвести до значного погіршення доступу людей до правосуддя та його якості, посилення залежності суддів, врешті-решт – до колапсу судової системи й невиконання судом покладених на нього завдань».
Серед іншого юристи зазначають, що «проект ЮЩЕНКА-КІВАЛОВА передбачає організаційно й функціонально заплутану, малозрозумілу навіть для фахівців, непомірно «подрібнену» по горизонталі й вертикалі систему судів».
Вони підкреслюють, що запропонована проектом система місцевих судів надзвичайно складна, й що на практиці її існування призведе до численних помилкових звернень до судових органів, зумовить необхідність тривалого пошуку особою компетентного суду для захисту своїх прав.
«Що стосується апеляційного суду, то, за проектом ЮЩЕНКА-КІВАЛОВА, людині в ньому також буде набагато складніше захистити свої права. По-перше, збільшується кількість апеляційних судів різних видів, що саме по собі ускладнює судочинство. По-друге, не виключається віддалення апеляційного перегляду цивільних і кримінальних справ від населення», – зазначають експерти.
Крім того, підкреслюють вони, якщо місцерозташування таких судів встановлюватиметься за тими ж критеріями, які сьогодні застосовуються до апеляційних адміністративних і господарських судів, то для участі в перегляді своєї цивільної або кримінальної справи в апеляційному суді люди вимушені їхати не в обласний центр, як сьогодні, а в центр апеляційного округу, який включатиме три-чотири області й відстань до якого становитиме 300-400 кілометрів. Ускладняться виклик і явка в суд учасників процесу, що ускладнює виконання таким судом функції апеляції.
Крім того, автори статті заявляють, що аргументування про те, що впровадження системи, що налічує 14 видів судів (окрім п`яти місцевих і чотирьох апеляційних, вона включає ще чотири види вищих судів – цивільний, кримінальний, господарський, адміністративний і Верховний Суд) обгрунтовується необхідністю приведення вітчизняного судочинства до європейських стандартів, «не має під собою правових підстав». При цьому експерти посилаються на аналіз документів із правосуддя відповідних європейських організацій і конституцій близько 40 країн Європи.
За їхніми словами, ще минулого року, проаналізувавши первинні президентські проекти, Венеціанська комісія вказала, що закладений судовий устрій Української держави суперечить європейським уявленням про побудову судових систем. «У своєму висновку вона вказала, що «запропонована система судів – досить складна й надмірно розгалужена. Очевидно, чим складніша судова система, тим більше ризик виникнення процесуальних затримок», – пишуть автори статті.
Також, за їхніми словами, потрібно взяти до уваги той факт, що запропонована система судового устрою є надзвичайно витратною. «За приблизними підрахунками Державної судової адміністрації (ДСА), тільки на початкові заходи щодо її впровадження знадобиться понад 10 млрд. грн. Це при тому, що сьогодні на всю судову владу виділяється 2,5 млрд. грн., а в державному бюджеті на 2008 р. на підтримку судової реформи передбачено один мільйон», – констатують М.МЕЛЬНИК і М.ХАВРОНЮК.
Крім того, щодо Верховного суду України автори статті заявляють, що «всупереч Конституції, правовій логіці» даним законопроектом найвищий судовий орган держави «фактично ліквідовується й усувається зі сфери судочинства».
«Де це бачено, щоб сучасна держава свідомо й цілеспрямовано позбавляла своїх громадян передбаченої Основним Законом можливості відстоювати свої права у вітчизняному найвищому судовому органі й «гнала» їх у міжнародні судові інстанції? … В усіх країнах Європи, на які нібито орієнтуються автори проекту, функціонують найвищі судові органи (верховні, касаційні суди). В усіх країнах світу роль вищого суду полягає в максимальній уніфікації судової практики шляхом перегляду справ, ухвалення прецедентних рішень, надання роз`яснень судам і т.п.», – пишуть юристи.
При цьому вони підкреслюють: «Проект ЮЩЕНКА-КІВАЛОВА, позбавляючи ВС функції здійснення правосуддя, фактично покладає на нього один основний обов`язок – забезпечувати однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції. Але виконання ним цього обов`язку стає неможливим. Адже, за проектом, ВС позбавлений права знайомитися в судах нижчих рівнів із практикою застосування законодавства, а суди нижчих рівнів не зобов`язані надавати ВС ні відповідні матеріали судової практики, ні судову статистику. Пленум ВС позбавлений права визнавати недіючими роз`яснення вищих спеціалізованих судів, що зумовить існування різних правових позицій різних пленумів із одного й того ж питання. Це призведе до неоднозначності й плутанини в судовій практиці, від чого страждатимуть конкретні громадяни та юридичні особи».
Нонсенсом, на думку експертів, є й те, що право розглядати справи за винятковими обставинами даний проект надає одночасно і ВС, і вищим судам. Разом із тим суду, який би розглядав справи за обставинами, що відкрилися, проект не визначає. «Тому, якщо, наприклад, людина засуджена внаслідок фальсифікації доказів, зловживання слідчого або прокурора і т.п., або якщо цивільна справа була несправедливо вирішена враховуючи неправдиві свідчення свідка, фальшиві надані стороною документи і т.п., то сторона, що програла суд, залишиться «при своїх інтересах»: переглянути справу закон не дозволить. Адже не буде суду, компетентного це зробити», – констатують вони.
Крім того, коментуючи передбачену проектом закону норму щодо зменшення складу ВС із 95 до 16 суддів, експерти зазначають, що навіть у значно менших за Україну державах Європи склад таких судів набагато більший: у Латвії – 25 суддів, Швейцарії – 30, Литві – 37, Австрії та Чехії – 57, Іспанії – 60, Угорщини – 69, у Франції – 85, Польщі – 86, Росії – 105, у Німеччині – 127.
М.МЕЛЬНИК і М.ХАВРОНЮК пишуть ще про один аспект – призначення суддів на адміністративні посади: «У проекті ЮЩЕНКА-КІВАЛОВА порядок змінено: призначатиме на посади голів і заступників голів і звільнятиме суддів із таких посад Президент, а пропозиції про таке призначення й звільнення подаватиме ВРЮ. Крім того, пропонується наділити Президента ще одним неконституційним повноваженням – ініціювати призначення й звільнення голови ВС».
При цьому в своїй статті експерти підкреслюють «відверте ігнорування авторами проекту того факту, що право Президента призначати й звільняти голів і заступників голів судів і право ВРЮ вносити подання на такі призначення й звільнення вже визнано неконституційними (рішення Конституційного суду України № 1-рп/2007 від 16 травня 2007 року (справа про звільнення судді з адміністративної посади) і № 9-рп/2002 від 21 травня 2002 року (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції»)».
«Висновок про відповідну політичну й суб`єктивну спрямованість проекту підтверджує й той факт, що ним не визначено підстави звільнення суддів із адміністративних посад. Таким чином, Президенту надається право звільняти їх на власний розсуд», – пишуть М.МЕЛЬНИК і М.ХАВРОНЮК, додаючи, що не визначені в проекті навіть підстави звільнення з посади голови ВС.
«За нашими оцінками, законопроект суперечить близько 30 нормам Конституції України», – роблять висновок експерти.
