I. Нотаріус і реформа.
Нотаріуси (державні і приватні) згідно з чинним законодавством України є одним із суб’єктів, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу.
У розумінні Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» нотаріуси стали повноцінними державними реєстраторами, тобто отримали право надання реєстраційних послуг, незалежно від того, чи супроводжується це будь-якими нотаріальними діями.
Відповідно до вищезгаданих законодавчими актами, державні нотаріуси утримуються за рахунок державного бюджету, а фінансове забезпечення приватних нотаріусів здійснюється за рахунок 60% коштів адміністративного збору, які залишаються у приватних нотаріусів, які вчинили державну реєстрацію.
Крім адміністративного збору, вищевказаними законами (спеціальні акти для всіх суб’єктів державної реєстрації та державних реєстраторів – місцевих рад, нотаріуси, державні підприємства …) за реєстрацію не передбачено будь-яких інших зборів і платежів (в тому числі і на «нібито добровільній основі») .
Це підтверджується і позицією Міністерства юстиції, керівництво якого неодноразово під час презентацій реформи вказувало на те, що головним в питанні мотивації нотаріусів до здійснення реєстрації є перерозподіл коштів, які споживачі реєстраційних послуг оплачують за отримання сервісів. Зокрема, 40% коштів, отриманих від надання послуг по реєстрації, будуть надходити до держбюджету, а 60% – залишатися у нотаріусів як оплата за їхні послуги.
II. Про деякі практичні питання.
На місцях деякі нотаріуси чомусь реформу і отримані повноваження розуміють не так, як керівництво Мін’юсту, а якось по-своєму.
Наприклад, стягують «непередбачену законодавством» додаткову плату (крім адміністративного збору) за надання сервісів по реєстрації бізнесу і речових прав на нерухомість. Причому, розмір такої додаткової плати в рази перевищує розмір адмінсбора (в середньому від 2000 до 6000 грн.). Щоб реально зрозуміти різницю, я наведу такий приклад: за реєстрацію індивідуального житлового будинку в термін 5 робочих днів слід заплатити адміністративний збір у розмірі 140 грн., То ж саме за 2 дні – 1380 грн., Внесення змін до реєстру бізнесу щодо директора юридичної особи – 410 грн. Причому, якщо потенційний споживач послуги не може «додатково оплатити», йому «акуратно» відмовляють в отриманні сервісу. Повірте, формальних причин буде більш ніж достатньо.
Звичайно так чинять не всі нотаріуси, але «більшість з тих, які активно почали реалізовувати свої нові повноваження».
Необхідно відзначити, що «додаткова плата» явно знаходить підтримку з боку деяких керівників територіальних управлінь юстиції.
Так, начальник головного територіального управління юстиції у Львівській області 16 березня цього року під час прес-конференції у Львівському прес-клубі зазначив наступне: «Ряд нотаріусів за реєстрацію елементарного речового права беруть 500-1000 гривень. Це – крім реєстраційного збору ».
Також начальник головного територіального управління юстиції в місті Києві в статті «Ми хочемо створити таку систему, коли українцям взагалі не треба буде виходити з свого будинку для отримання послуг в сфері юстиції» теж зазначив, що «реєстрація в державних нотаріальних конторах буде дешевше, в приватних – дорожче ».
III. Що таке додаткова плата за реєстрацію.
Приватні та державні нотаріуси оформляють цю додаткову плату при реєстрації речових прав на нерухомість або бізнесу як «додаткові послуги правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями» (приклади таких послуг – це, в ідеалі, консультування з питань укладення договорів, правовий аналіз змісту документів і т.д.).
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріуси отримують таку плату в розмірі, встановленому наказом територіального органу юстиції. А у приватних нотаріусів, згідно зі статтею 31 цього ж Закону, розмір такої плати встановлюється за згодою сторін (ринкові ціни).
Ось ми і «розшифрували вищезгадані меседжі» чому зареєструвати речові права на нерухомість або бізнес у нотаріусів коштує великих грошей, ніж це передбачено законами; чому у державних нотаріусів дешевше, а у приватних дорожче.
Але, чинним законодавством у сфері реєстрації (спеціальне законодавство!) Не передбачено «особливостей» отримання і оплати сервісів реєстрації у нотаріусів. Крім того, державна реєстрація це не «скоєне нотаріальну дію» і «не додаткова послуга нотаріуса правового характеру».
Державна реєстрація – це функція держави, яка реалізується через суб’єктів державної реєстрації, державних реєстраторів (у тому числі і нотаріусів).
І взагалі, вищезгаданий підхід нотаріусів до реєстрації нівелює саму реформу і її цілі, які передбачають загальнодоступність сервісів реєстрації і максимальне наближення їх до споживачів!
Якщо дійсно має місце те, що отримується від 60% адмінсбора дохід не покриває витрати нотаріусів на утримання і обслуговування … нових повноважень у сфері реєстрації, то це не привід «для самодіяльності». Напевно це питання вже не раз піднімалося перед Міністерством юстиції. Цікава його реакція!
IV. Нотаріус відмовляє в наданні послуг реєстрації або нав’язує додаткову плату, не передбачену законами – що делатьто?
Виходячи з положень статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» дії або бездіяльності, в тому числі державних реєстраторів ( нотаріусів), можна оскаржити в територіальному органі юстиції, в рамках територіальної юрисдикції якого працює нотаріус (наприклад, якщо нотаріус працює в місті Ірпінь Київської області, то скаржитися в такому випадку потрібно до Головного територіального управління юстиції в Київській області) або до суду.
Також треба пам’ятати, що чинне законодавство не дозволяє нотаріусу прийняти рішення про відмову в реєстрації через відсутність документів, не передбачених законодавством, а значить і оплати «додаткової послуги правового характеру».
Вважаю за доцільне, щоб найближчим часом Міністерство юстиції «ще раз» роз’яснило суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухомість і бізнесу (і своїм територіальним органам юстиції) суть і цілі реформи, також окремо питання оплати послуг в сфері реєстрації речових прав на нерухомість і бізнесу.
