Кабінет Міністрів України 18 березня 2024 року своїм розпорядженням схвалив План України, відповідно до якого Україна впроваджує ініціативи для підвищення прозорості урядових рішень і розширення участі громадян у формуванні державної політики. План для Ukraine Facility передбачає реалізацію реформ, які закладуть фундамент для подальшого відновлення й розвитку економіки та інтеграції України до ЄС. Для реалізації цієї мети, ще 20 червня 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про публічні консультації». Президент підписав Закон 17 жовтня 2024 року, а чинності він набуде через 12 місяців після завершення або скасування воєнного стану.
Законопроєктом «Про публічні консультації» впроваджується новий підхід до державного управління, роблячи його більш відкритим та ефективним.
Очікується, що консультації з громадськістю зроблять управління державою відкритішим, а рішення – якіснішими. Залучаючи більше експертів, отримуватиметься зворотний зв’язок про те, як закони працюють на практиці та де потрібні покращення.
Три ключові цілі Закону:
- Прозорість – громадяни дізнаватимуться про майбутні рішення міністерств заздалегідь, а не постфактум.
- Прогнозованість – буде зрозуміло, які зміни плануються, чому і як вони відбуватимуться, що зменшить хвилювання і непорозуміння.
- Залучення громадян – професійні спільноти та звичайні громадяни зможуть брати участь в обговоренні рішень, щоб їхні інтереси були враховані
Цим Законом визначаються основні засади (стандарти) проведення публічних консультацій під час формування та реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення, зокрема:
- визначаються дефініції основних термінів, принципи, форми та строки проведення публічних консультацій;
- визначається коло суб’єктів проведення консультацій і заінтересованих сторін;
- врегульовується порядок та основні етапи проведення консультацій;
- передбачаються особливості проведення публічних консультацій народними депутатами України та комітетами Верховної Ради України тощо;
- передбачено створення єдиної онлайн-платформи для проведення обумовлених консультацій.
Крім цього, Законом визначено перелік питань, на які не поширюються його положення, тобто, публічні консультації щодо них не проводяться:
- суспільні відносини, пов’язані з: призначенням загальнодержавних та місцевих виборів, всеукраїнського та місцевих референдумів;
- питань оборони, безпеки, мобілізації, воєнного стану, діяльності Збройних Сил та міжнародної військової допомоги;
- зовнішньої політики України;
- бюджетних питань;
- підготовки актів, що стосуються: організаційних рішень, створення або припинення держорганів, виборчих процесів, міжнародних договорів, гуманітарної допомоги іншим державам, регулювання фінансових ринків, делегацій та міжнародних заходів;
- регуляторних актів у сфері господарської діяльності;
- документів, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Також законодавець передбачив три форми публічних консультацій, які можуть проводитися одночасно:
- Електронні – публікація консультаційного документа на онлайн-платформі чи офіційному сайті.
- Адресні – надсилання документів зацікавленим сторонам, опитування, анкетування.
- Публічні обговорення – зустрічі, круглі столи, слухання, конференції, фокус-групи, відеоконференції.
Різниця полягає в тому, що електронні консультації є обов’язковою формою проведення публічних консультацій щодо всіх проектів актів. Адресні консультації проводяться додатково до електронних консультацій за рішенням суб’єкта проведення публічних консультацій, а от публічні обговорення мають певні особливості, що зазначені в ст.12 Закону.
Тривалість публічних консультацій визначається суб’єктом, що їх проводить, з урахуванням складності питання, терміновості, пріоритетності, строків виконання завдань та необхідності проведення публічного обговорення. Цей термін не може бути меншим за 15 робочих днів, якщо інше не передбачено законом або міжнародними договорами України, що були ратифіковані Верховною Радою України. Суб’єкт, який проводить консультації, має право продовжити визначений термін.
Тривалість консультацій обчислюється з моменту публікації консультаційного документа або отримання звернення заінтересованої сторони до суб’єкта, що проводить консультації (у випадку проведення адресних консультацій).
