Скасування ГК: чим регулюватимуться відносини
28 серпня 2025 року набирає чинності Закон України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі – Закон № 4196), внаслідок чого Господарський кодекс України (далі ‑ ГК) втратить чинність.
Міністерство юстиції України з метою підвищення правової обізнаності суспільства та за для запобігання можливих запитань в майбутньому доводить до відома свою правову позицію.
Безумовно, нове завжди насторожує, а іноді й лякає. Особливо, коли змінюється те, що роками застосовувалось на практиці. Аби зменшити непередбачувані ризики, з введенням в дію Закону розпочинається трирічний перехідний період як своєрідний «м’який старт» реформи.
Перетворення державних підприємств
Протягом перших шести місяців перехідного періоду суб’єкти управління об’єктами державної власності мають прийняти рішення про перетворення державних підприємств у акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю.
Якщо таке рішення не буде прийнято, Уряд приймає рішення про передачу єдиного майнового комплексу відповідного державного підприємства до сфери управління Фонду державного майна України. Далі Фонд державного майна протягом року з дня оформлення передачі приймає рішення про припинення підприємства або про приватизацію його єдиного майнового комплексу.
Реформування інституту права господарського відання
Зміни передбачають реформування інститутів права господарського відання та права оперативного управління, які до його прийняття становили основу правового режиму майна суб’єктів господарювання державного сектора економіки. Після завершення реформ правовий режим майна таких суб’єктів становитиме право власності або узуфрукт державного майна (особисте безоплатне володіння і користування).
Підприємства комунальної та приватної форм власності
Їх організаційно-правові форми зазнають суттєвих змін. З 28 серпня забороняється створення юридичних осіб в організаційно-правових формах державного підприємства. Мова йде про державні комерційні/некомерційні підприємства, казенні підприємства, комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, приватні підприємства, іноземні підприємства, дочірні підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійні організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації.
З 2028 року буде заборонено вносити зміни до відомостей про державні підприємства, комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, крім:
- державної реєстрації припинення ЮО шляхом перетворення або ліквідації та пов’язаних з цим змін до відомостей про юридичну особу;
- державної реєстрації змін до відомостей про ЮО, пов’язаних із зміною керівника, або державної реєстрації зміни складу комісії з припинення, голови комісії або ліквідатора, керуючого припиненням;
- державної реєстрації змін до відомостей про ЮО, пов’язаних із передачею єдиного майнового комплексу державного підприємства до сфери управління Фонду державного майна України;
- державної реєстрації змін до відомостей про ЮО, пов’язаних із відкриттям провадження у справі про банкрутство.
В суспільства виникає цілком логічне питання: чим же регулюватимуться господарські відносини, після скасування ГК України. Відтепер відносини кожної глави регламентуватимуться галузевим законодавством.
Глава 1 «Загальні положення» ‑ містить загальні засади, предмет, учасників, сфери відносин, на які не поширюється ГК, які вже не мають актуальності як окремий предмет у зв’язку з втратою чинності ГК в цілому.
Глава 2 «Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання» ‑ визначає загальні засади державного регулювання господарської діяльності, які наразі є предметом регулювання окремих спеціальних законодавчих актів: Податкового кодексу України, законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», «Про ціни і ціноутворення», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», « «Про захист прав споживачів».
Варто звернути увагу, Закон України «Про публічні закупівлі» передбачає, що особливості здійснення процедур закупівлі, визначених цим Законом, встановлюються окремими законами для таких товарів, робіт і послуг, зокрема щодо послуг з підготовки фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням. Наприклад, це закони України «Про оборонні закупівлі», «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів».
Глава 3 «Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції» ‑ дані відносини в повній мірі врегульовані законами України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», «Про Антимонопольний комітет України».
Глава 4 «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)» ‑ визначає поняття «підприємництво», яке розкрито у ст. 2 Закону № 4196. Інші положення містять загальні норми та принципи підприємницької діяльності. Ст. 83 Цивільного кодексу України містить визначення організаційно-правових форм. Так, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. В свою чергу, порядок державної реєстрації встановлено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Загальні гарантії прав працівників встановлені Кодексом законів про працю України. Засади рівності прав суб’єктів цивільних правовідносин в Цивільним кодекс України.
Глава 5 «Некомерційна господарська діяльність» ‑ Законом № 4196 передбачено внесення змін до статті 85 «Непідприємницькі товариства» Цивільного кодексу України.
Глава 6 «Суб’єкти господарювання – загальні положення» ‑ містить поняття «суб’єкт господарювання», «суб’єкти малого- мікро- та великого підприємництва», які розкрито у ст. 2 Закону № 4196, а інші положення цієї глави охоплюються положеннями глави 7 ЦК щодо загальних засад утворення та діяльності юридичних осіб.
Глава 7 «Підприємство», глава 8 «Державні та комунальні унітарні підприємства», глава 10 «Підприємства колективної власності» та глава 11 «Приватні підприємства. Інші види підприємств» ‑ містять перелік організаційно-правових форм підприємств та регулюють загальні засади їх створення, діяльності та їх відповідні форми.
У зв’язку з тим, що Закон № 4196 передбачає реформування організаційно-правових форм ЮО та вилучає таку організаційно-правову форму як «підприємство» – ці глави втратять актуальність. Під час перехідного періоду поточна господарська діяльність може бути продовжена та ґрунтуватиметься на нормах Закону № 4196.
Цей же Закон забороняє державну реєстрацію нових ЮО в організаційно-правових формах, визначених у ст. 1, внесення змін до будь-яких відомостей про діючі державні підприємства.
До приведення діяльності підприємств у відповідність до вимог Закону № 4196 підприємства керуються загальними положеннями ЦК щодо діяльності юридичних осіб, Законом № 4196-IX, законами України «Про управління об’єктами державної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні».
Глава 9 «Господарські товариства» ‑ дублює положення статті 84 ЦК. Також буде внесено зміни до ст. 96 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (щодо господарських товариств з державною часткою) та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» (щодо господарських товариств з комунальною часткою). Що стосується товариств, заснованих приватними суб’єктами, варто звертатись до спеціальних законів, наприклад Закону України «Про акціонерні товариства» та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Глава 12 «Об’єднання підприємств» ‑ дані положення відображаються у статтях 4-10 Закону № 4196, які присвячені об’єднанням юридичних осіб. Такий підхід щодо застосування узагальненого поняття «об’єднання юридичних осіб» на заміну об’єднанням підприємств та господарським об’єднанням гармонізує ці положення з нормами ЦК. З дня введення в дію Закону юридичні особи, створені як об’єднання підприємств, керуються законодавством про об’єднання юридичних осіб незалежно від прийняття ними рішення про зміну найменування та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (пункт 12 статті 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4196).
Глава 13 «Громадянин як суб’єкт господарювання. Особливості статусу інших суб’єктів господарювання» ‑ відносини врегульовані главою 5 ЦК щодо діяльності ФОПів.
Глава 14 «Майно суб’єктів господарювання» ‑ ці відносини, врегульовані главами 23, 30, 31, 32 ЦК. Поняття «право господарського відання» та «право оперативного управління» розкрито у ст. 11 та 12 Закону № 4196 (втратять чинність через три роки). Підприємства у перехідний період (три роки) продовжують здійснювати свою діяльність на основі згаданих речових прав. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 4196 закріплення (передача) майна за юридичними особами на праві господарського відання або на праві оперативного управління заборонено.
Глава 15 «Використання природних ресурсів у сфері господарювання» ‑ дублює положення статей 13, 14 та 92 Конституції України. Відносини, що є предметом цієї глави, містяться в Кодексі України про надра, Водному кодексі України, Лісовому кодексом України, законах України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про природно-заповідний фонд України», «Про аквакультуру», «Про нафту і газ».
Глава 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» ‑ відносини регламентовані главою 35 ЦК та законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі », «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів».
Глава 17 «Цінні папери у господарській діяльності» ‑ містить відсильну норму до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а статті 164-166 цієї глави були виключені.
Глава 18 «Корпоративні права та корпоративні відносини» ‑ теж містить відсильну норму до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (управлінням корпоративними правами держави),а інші статті були виключені. При цьому, загальні положення щодо реалізації усіма учасниками корпоративних прав, а не лише державою, є предметом регулювання статті 961 ЦК.
Глава 19 «Загальні положення про господарські зобов’язання» ‑ відносини врегульовані положеннями ЦК, оскільки книга п’ята ЦК в цілому присвячена зобов’язальному праву та містить подібні до норм ГК положення щодо зобов’язань.
Глава 20 «Господарські договори» ‑ відносини, підпорядковуються положенням ЦК, оскільки глави 52, 53 ЦК аналогічно визначають поняття та умови договорів, порядок їх укладення, зміни і розірвання.
Глава 21 «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання» ‑ відтепер регулюється Законом України «Про ціни і ціноутворення».
Глава 22 «Виконання господарських зобов’язань. Припинення зобов’язань» ‑ врегульовано положеннями ЦК, оскільки загальні норми щодо виникнення та припинення зобов’язань містять глави 48-51 ЦК.
Глава 23 «Визнання суб’єкта підприємництва банкрутом» ‑ є неактуальною у зв’язку з прийняттям у 2019 році Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому варто звернути увагу, що зміни до Кодексу України з процедур банкрутства можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства.
Глава 24 «Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин» ‑ відтепер визначено у главах 3, 47, 48, 51 ЦК.
Глава 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» ‑ знову ж таки врегульовано положеннями глав 22, 47, 48, 51 ЦК.
Поняття збитків наведене у статті 22 ЦК. Ст. 623 ЦК – загальні засади відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, визначення розміру збитків. Ст. 541-544 ЦК – виконання зобов’язання щодо відшкодування збитків солідарними боржниками, а щодо застосування боржником регресивних вимог – ст. 544 ЦК.
Глава 26 «Штрафні та оперативно-господарські санкції» ‑ дані відносини регулюються положеннями глави 49 ЦК ( забезпечення виконання зобов’язань) та глав 52, 53 ЦК (поняття та умови договору).
Ураховуючи, що відповідно до статей 236-237 ГК основним документом, який має визначати види та порядок застосування оперативно-господарських санкцій, є договір, юридичні особи можуть передбачити застосування відповідних санкцій у договорах, керуючись загальними положеннями статей 611, 615, 627, 628 ЦК щодо встановлення окремих видів забезпечення виконання зобов’язань.
Глава 27 «Адміністративно-господарські санкції» ‑ положення щодо адміністративно-господарських санкцій перенесені до статті 15 Закону № 4196.
Глава 28 «Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» ‑ врегульовано положеннями законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України».
Глава 29 «Галузі та види господарської діяльності» ‑ класифікує галузі господарської діяльності з метою здійснення статистичних спостережень. При цьому, відповідно до Закону України «Про офіційну статистику» класифікація не є предметом закону, а здійснюється шляхом розроблення органами державної влади відповідних класифікаторів.
Глава 30 «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності» ‑ відносини врегульовані книгою п’ятою ЦК, яка визначає як загальні положення зобов’язального права, так і особливості регулювання окремих договірних конструкцій. Окрім цього, слід звертатись до таких законів України: «Про ринок електричної енергії», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу», «Про публічні закупівлі», «Про критичну інфраструктуру», «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».
Глава 31 «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання» ‑ відносини, що є предметом цієї глави, охоплені положеннями глави 17 ЦК та окремими нормами книги п’ятої ЦК (зобов’язальні, у тому числі договірні відносини).
Глава 32 «Правове регулювання перевезення вантажів» ‑ визначено главами 64, 65 ЦК та законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», Кодексом торговельного мореплавства України, Повітряним кодексом України.
Глава 33 «Капітальне будівництво» ‑ наразі відносини у сфері будівництва, нормування у будівництві, містобудування, просторового планування територій та архітектури унормовані законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про будівельні норми», «Про надання будівельної продукції на ринку», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Глава 34 «Правове регулювання інноваційної діяльності» ‑ врегульовано главою 62 ЦК, законами України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Глава 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності» ‑ визначено у главі 71 ЦК, законах України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні послуги».
Глава 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання (комерційна концесія)» ‑ відносини, що є предметом цієї глави, врегульовані главою 76 ЦК.
Глава 37 «Зовнішньоекономічна діяльність» ‑ відносини підпорядковані Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Глава 38 «Іноземні інвестиції» ‑ знайшла своє відображення у законах України «Про режим іноземного інвестування», «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні».
Глава 39 «Спеціальні (вільні) економічні зони» ‑ Законом України від 9 липня 2022 року № 2389 низку законів, якими запроваджувався спеціальний правовий режим господарської діяльності на відповідних територіях України, визнано такими, що втратили чинність. Тим не менше загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон врегульовані Конституцією України, Митним кодексом України та Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Глава 40 «Концесії» ‑ містить відсильну норму до Закону України «Про концесії», інші статті виключені.
Глава 41 «Інші види спеціальних режимів господарської діяльності» ‑ визначаються Кодексом цивільного захисту України, законами України «Про виключну (морську) економічну зону України», «Про державний кордон України», «Про природно-заповідний фонд України», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану».
Інші положення, які втрачають чинність, але не знайшли свого законодавчого закріплення будуть компенсуватись системою інших правових норм.
