28.02.2016 р. набрав чинності Закон України від 18.02.2016 р. № 1019-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації».
Основні зміни, внесені вказаним Законом до чинного кримінально-процесуального законодавства, полягають у наступному:
- Законом розширений перелік випадків застосування спеціальної конфіскації.
Раніше такий захід кримінально-правового характеру, як спеціальна конфіскація, розповсюджувався на порівняно невеликий та чітко визначений перелік кримінальних правопорушень, зокрема, торгівля людьми, тероризм, незаконний обіг наркотиків, легалізація злочинних доходів, корупційні злочини тощо.
Відтепер спеціальна конфіскація може бути застосована до будь-якого кримінального правопорушення, вчиненого умисно, і за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі або покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- Закон запровадив новий порядок застосування спеціальної конфіскації відносно третіх осіб (тобто осіб, які не вчиняли кримінального правопорушення, але є власниками майна, що може підлягати спеціальній конфіскації).
Раніше майно третіх осіб (фізичної або юридичної особи) могло бути вилучене в порядку спеціальної конфіскації тільки у випадку, якщо (1) майно, одержане злочинним шляхом, було отримано чи придбано третьою особою у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого безоплатно або в обмін, на суму, значно нижчу ринкової вартості; або (2) третя особа знала чи повинна була знати, що мета передачі їй майна – уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації.
Відтепер майно (в т.ч. гроші і цінності) підлягає спеціальній конфіскації у третьої особи незалежно від оцінки вартості його придбання/отримання такою третьою особою та наявності фіктивної мети передачі такого майна (уникнення конфіскації), але за умови, що набувач такого майна міг або повинен був здогадуватись, що це майно одержане відчужувачем внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, призначалось чи використовувалось для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення або було знаряддям вчинення злочину.
- Закон запровадив перелік процесуальних документів, виключно на підставі яких може бути застосовано спеціальну конфіскацію, що повинно гарантувати добросовісному набувачу майна можливість довести в суді відсутність підстав для вилучення у нього майна в порядку спеціальної конфіскації. Разом з цим, на майно третьої особи, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації, може бути накладений арешт на весь строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
- Закон відніс третіх осіб (фізичних або юридичних осіб), щодо майна яких вирішується питання про арешт, до учасників кримінального провадження з правами, наданими підозрюваному або обвинуваченому, в частині, що стосуються арешту майна.
Таким чином, запроваджені Законом № 1019 зміни до кримінального законодавства щодо підстав і порядку спеціальної конфіскації майна, з одного боку, формалізують участь у даному процесі власників майна – третіх осіб, які є учасниками кримінального провадження з певними процесуальними правами, а з іншого боку, створюють реальні ризики втрати майна добросовісними набувачами, оскільки через відсутність чітких та зрозумілих підстав застосування спеціальної конфіскації майна третіх осіб, питання щодо застосування такого заходу кримінально-правового характеру залежатиме виключно від суб’єктивної оцінки судом обставин набуття спірного майна.
