До неповнолітніх може застосовуватися запобіжний захід у вигляді утримання під вартою тільки в разі вчинення ними тяжкого або особливо тяжкого злочину. При цьому прокурор повинен довести, що застосування більш м’якою запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Також слідчий суддя повинен врахувати і вік підозрюваного.
При виборі запобіжного заходу для неповнолітнього суди повинні застосовувати практику ЄСПЛ. Так, необхідно враховувати, що утримання під вартою може застосовуватися до неповнолітнього як виняткова міра, а терміни її застосування повинні бути максимально короткими.
Крім того, суди повинні періодично переглядати рішення про застосування до неповнолітніх найсуворішою запобіжного заходу. Для продовження строків тримання під вартою повинні бути вагомі підстави, а одного існування обґрунтованої підозри не буде достатньо.
Також для даної категорії справ висуваються більш суворі вимоги щодо розумності строків розгляду, особливо для тих, у яких обвинувачені перебувають у СІЗО.
Такі справи повинні бути в пріоритеті і розглядатися судом в першу чергу. Адже чим більше часу пройшло з моменту скоєння злочину до засудження, тим більша ймовірність, що міра реагування втратить своє виховне вплив на дитину, а його репутації буде завдано непоправної шкоди.
Відповідні положення викладені в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року № 223-1346 / 0 / 4-17.
