За повідомленням Інформаційно-довідкового департаменту державної податкової служби, згідно з п.1.16 ст.1 Закону України від 22.05.03 № 889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб” (із змінами та доповненнями, далі – Закон) податковий кредит – це сума (вартість) витрат, які несе платник податку-резидент у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів-фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.
Згідно з положеннями п.1.5 ст.1 Закону, іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі (позичальнику) терміном не менше п’яти повних календарних років для фінансування витрат, пов’язаних із будівництвом або придбанням квартири (кімнати), або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки) у власність з відповідною заставою такого житла кредитором.
Враховуючи положення Закону, право на податковий кредит щодо сплачених за іпотечним кредитом відсотків мають платники податку, в яких договори на отримання кредиту на придбання (будівництво) житла відповідають одночасно наступним умовам:
– у кредитному договорі має бути зазначено, що його видано на придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу;
– до кредитного договору в обов’язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід’ємним доповненням до такого кредитного договору;
– договір про іпотечний кредит та договір іпотеки (застави) мають бути укладеними після 1 січня 2004 року (після набрання чинності Законом „Про іпотеку” та Законом „Про податок з доходів фізичних осіб”);
– договір іпотеки (застави) обов’язково має бути нотаріально посвідченим;
– кредит має бути отриманий від банку;
– договір про іпотечний кредит укладено на термін не менше, ніж 5 років.
