Економіст Тимофій Милованов на прикладах з української практики розповів, за що француз Жан Тіроль отримав Нобеля з економіки
Премія Sveriges Riksbank пам’яті Альфреда Нобеля з економіки в цьому році присуджена французькому економісту Жану Тіролю за “аналіз влади ринку і регуляції”. У чому полягає науковий внесок Тіролю?
Повірте, колонка – занадто вузький жанр, щоб детально розписати хоча б один відсоток титанічної роботи, виконаної Жаном Тиролем. Тому обмежимося описом базової моделі регуляції, вибудуваної раніше Тиролем і його другом і колегою Жан-Жаком Лафонтена (помер у 2004 році. – Ред.).
Давайте розглянемо типовий український випадок.
Уявіть компанію, що володіє інфраструктурою і потужностями для виробництва електроенергії в якомусь регіоні країни. Ця компанія – монополіст: у неї немає конкурентів, вона може використати унікальну позицію на ринку, щоб підняти ціни і збільшити свої доходи. Високі, неконкурентні ціни тягнуть за собою економічний збиток, з ринку йдуть споживачі, які не в змозі платити так багато. Стандартним рішенням цієї проблеми неефективності для держави є контроль над такими компаніями.
На практиці регуляторна діяльність приймає безліч форм, у тому числі цінового контролю, коли ціна на продукцію повинна бути нижче певного рівня, наприклад, 100 умовних одиниць. Або контролю за прибутковістю, коли рентабельність бізнесу повинна бути нижче певної позначки, наприклад, 10%. Ще один варіант – податковий контроль за допомогою ліцензій, податку з обороту та інших подібних інструментів.
Прикладом такої регуляції може служити збільшення рентних платежів для нафтогазовидобувачів влітку цього року, пролобійоване прем’єр-міністром. Товариство з ентузіазмом прийняло такі регуляторні зміни, побачивши в них перемогу уряду над олігархами, що використовують монопольне становище для отримання надприбутків. Серед професійних економістів був й інший погляд. Наприклад, VoxUkraine була опублікована думка, що цей захід контрпродуктивна, оскільки підвищеним податком обкладалися галузі, які є рушіями економічного зростання України протягом останніх років. Крім того, такий крок уряду йде врозріз з метою стати енергонезалежною.
Насправді неможливо вирішити, хто правий: прем’єр-міністр або економісти. З одного боку – підвищення податків контрпродуктивно, оскільки стримує інновації та інвестиції, з іншого – цілком можливо, що це була обгрунтований захід, оскільки компанії отримували надприбутки. Відповідь на це запитання знають власники компаній, що володіють всією інформацією, в тому числі і про що не увійшли в офіційні звіти витрати і доходи (хабарі, оптимізовані податки, виведена в офшори прибуток, трансферне ціноутворення і т.д). А держава володіє лише частковою інформацією і тому не може правильно відповісти на це питання.
Тіроль і Лафонтена цю непросту задачу вирішили, за що і отримали престижну нагороду.
Тіроль з Лафонтена застосували математичну модель теорії оптимальних механізмів до питання правильної регуляції компанії-монополіста в умовах, коли ця компанія володіє всією інформацією про свої доходи та витратах, включаючи інвестиції в інфраструктуру і модернізацію. Їх робота заклала основу цілої сфери економічної науки, що вивчає виробничу організацію і регуляцію.
Розробляючи цю модель, дослідники сфокусувалися на питанні оптимальної регуляції, що надає монополісту можливість інвестувати у виробничі технології, які, можливо, застаріли (це критична проблема для багатьох українських компаній). Вони уклали, що компанія володіє таємною інформацією про власну ефективності. Дослідники показали, що найбільш ефективний шлях для уряду – запропонувати компанії декілька регуляторних схем, дозволивши самій вибирати предпочтительную. Наприклад, найефективніші компанії виберуть субсидії на інновації незалежно від обсягу своєї продукції, доходів і витрат, відображених у звітності. Менш ефективні компанії зволіють менше фінансової допомоги на інновації, але їм будуть компенсувати частину витрат в залежності від обсягів виробництва. Крім того, деякі компанії будуть отримувати фіксовані інвестиційні субсидії, інші ж – на кожну одиницю продукції.
В цілому потрібно сказати, що оптимальна регуляція – це непросто: вона вимагає різних підходів для різних ринків і різних компаній. (До роботи Тіролю антимонопольні заходи були однаковими для більшості ринків.) Регуляторна модель повинна враховувати прагнення компаній до інновацій, інвестуванню в нові технології, що життєво важливо для України, а також асиметричний доступ до інформації та брак розуміння специфіки ринку в уряду і регуляторів. Це інша важлива проблема України. Регуляція значить вимоги працювати з низькою рентабельністю або обкладати високими податками успішні компанії. Мета регулювання – підвищити економічну ефективність, вирішити проблеми, породжені недоліком конкуренції.
Хоча, звичайно, кращим вирішенням цього питання є підтримка конкуренції скрізь, де тільки можливо – рішення, яке в Україні застосовно до багатьох сфер.
Автор – професор економіки Піттсбурзького університету Тимофій Милованов, член редколегії VoxUkraine
