Рішення Нацбанку «відпустити» гривню, відмовитися від індикативного курсу спричинило падіння гривни до 25 грн за $ 1. Навряд чи така політика НБУ спасе національну валюту. У чому справа? Попередня політика НБУ призвела до існування декількох валютних курсів, кожен з яких існував окремо, створюючи можливості існування різноманітних схем і заробітку на цьому. З юридичної точки зору така ситуація є абсолютно неприпустимою. Спекулятивний заробіток збагачував не багатьох, збіднюючи учасників валютних операцій. До того ж пружина девальвації стикалася, відкладаючи різке падіння курсу.
Нинішній його стан це наслідок політики НБУ і Уряду, бо кожен день ручного керування є несумісним з ринковим курсом гривні.
На сьогодні рішення регулятора традиційно впливає на курси валют, але зараз воно не є єдиною причиною девальвації.
Військові дії на сході країни є причиною цілого ряду факторів, що підривають стабільність національної валюти, – зниження ВВП, зростання державних витрат, радикальне зниження інвестиційної привабливості країни, падіння золотовалютних резервів до рівня 2003 року.
Саме танення резервів, що дорівнюють лише $ 6,4 млрд, або одну шосту частину колишнього запасу, представляє головну загрозу для української валюти.
Глибока девальвація, що має місце зараз, – швидше за все короткострокова і в ній можуть бути зацікавлені в першу чергу експортери. Але, вигода, яку експортери теоретично можуть отримати з ослаблення гривні, нівелюється несприятливою кон’юнктурою на більшості ключових експортних ринків. І тому експортери не зацікавлені в неконтрольованый девальвації – загальна розбалансування економіки країни може поставити під загрозу навіть найуспішніші виробництва. Зараз експортерам, як, втім, і всім іншим виробникам, досить важко достукатися до перших осіб держави, для яких економічні питання зі зрозумілих причин мають менший пріоритет, ніж у мирний час. Важливим є те, що НБУ намагається зміцнити гривню, в тому числі адміністративними методами. Багато заходів з числа тих, які прийнято вважати адміністративними, на практиці вже давно введені і приймаються як самі по собі зрозумілі. Це додаткове «зв’язування» гривневої маси, посилення регулювання валютних операцій, «закриття» низки банків та інше. Але все це охоплює вже не тільки банки або експортерів, а й широкі верстви населення, викликаючи певний негативний соціальний ефект.
Разом з тим економічна ефективність цих заходів буде носити тимчасовий характер, вони здатні лише відстрочити проблеми фінансової системи країни на кілька тижнів.
Резерв внутрішніх заходів з порятунку гривні практично вичерпаний, сподіватися доводиться на зовнішні джерела фінансування. Перш за все, Україні абсолютно необхідна допомога МВФ або інших фінансових організацій в обсязі не менше $ 15-20 млрд. Без сторонньої допомоги Україні буде зазнавати труднощів з оплатою рахунків вже навесні.
Але і цей захід не є панацеєю, це здатне лише відкласти проблему на один-два роки. За цей час Україні потрібно стабілізувати геополітичну обстановку і створити умови для залучення в країну інвестицій на зразок післявоєнного плану Джорджа Маршалла. Але це вже тема для окремого глибокого дослідження.
За матеріалами інформаційних агенцій.
