Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

«Або ти кореспондент, або жінка в моєму ліжку». Хемінгуей, історія кохання.

0 420

«Або ти кореспондент, або жінка в моєму ліжку». Хемінгуей, історія кохання

«Я була письменником перш, ніж я зустріла його, і я була письменником протягом 45 років після того. Чому я повинна бути всього лише виноскою до чийогось життя? » – фиркала Марта Гелхорн на питання про Хемінгуея.

Красуня і чудовисько

Березня Геллхорн і Хемінгуей зустрілися в барі в барі Sloppy Joe’s у Флориді. Він: великий, товстуваті, не надто тверезий, в несвіжої майці під розстебнутою сорочкою. Вона: красива блондинка, хоч зараз в Голлівуд. Довгі, стрункі ноги, хвилі білявого волосся, тонка талія. «Красуня і чудовисько», – посміхнувся бармен. Березня постаралася приховати розчарування: улюблений письменник … да уж.

Ще: Марта була дочкою знаменитої Едни Геллхорн, що присвятила своє життя боротьбі за права жінок, тому нехитрі підкати Папи (їй було відомо це прізвисько Хемінгуея) анітрохи їй не підлестили. До того ж березня переживала тривалу кризу ідентичності: вона встигла попрацювати в Vogue в Парижі і пережити там роман з одруженим і досить нікчемним чоловіком; написати серію дуже сильних нарисів про Велику депресію, відмовитися від роботи в адміністрації президента.

Березня погано розуміла, хто вона і що їй робити зі своїм життям. Хемінгуей сказав, що збирається в Іспанію, знімати фільм про війну і боротися з фашизмом. У цей момент багаторічні пошуки Марти Геллхорн закінчилися: вона військова журналістка!

– Я теж їду в Іспанію, – заявила вона Хемінгуею. А коли письменник спробував її облапав, віддала йому ляпас.

У любові і на війні

Вони знову зустрілися вже в Мадриді. Березня приїхала з акредитації журналу Collier’s Weekly, яку отримала за допомогою подруги своєї матері Елеонори Рузвельт. І тут вона побачила Хемінгуея з його справжньою, кращого боку. Хемінгуей зупинив її істерику, що сталася після бомбардування: Марта не змогла впоратися з собою побачивши стільки крові, стільки убитих, стільки покалічених, і там були діти. Прокляті фашисти! Вона кричала, плакала, била посуд у холі готелю, де жили журналісти.

Папа притягнув її в свій номер, налив віскі, посадив за друкарську машинку: ти журналіст або лайно? Він вчив її писати, змушував знаходити слова-патрони, «а ти пишеш, як ніби обмочилася словами». Хемінгуей нічого не боявся. Він був самим добрим на світлі, його обожнювали діти. І – так – він був генієм. Марта була щаслива, що її полюбив такий чоловік. А писала вона все краще і краще, просто відмінно вона писала. Виявилося, що ця важка і страшна робота – єдина, яка була по ній. Нічим більше займатися вона не хотіла, тільки показувати людству дзеркало, в якому відбивалося його безумство.

Вони повернулися в Америку, Хемінгуей зробив Марті пропозицію, сказав, що доб’ється розлучення від своєї другої дружини Пауліни. В відповіла Марта полетіла на радянсько-фінську війну. Пауліна відмовлялася давати розлучення; Хемінгуей писав другові: «Моя тобі порада: одружуйся якомога рідше і ніколи не женися на багатій сукі». Нічого: Пауліна відсудила у Хемінгуея цілу купу грошей; їй було вже не так прикро.

Прийнявши пропозицію Хемінгуея, Марта реалізувала своє рішення: полетіти разом в Китай, вона буде писати про військовий конфлікт з Японією. По дорозі потрапили в ураган, літак здійснив екстрену посадку. Хемінгуей похмуро сидів, вчепившись в крісло, а Марта сміялася і лізла до нього цілуватися: вони вціліли, вони люблять один одного! Ось так і треба жити.

Хемінгуей купив віллу на Кубі і зажив, як давно мріяв: вранці писав «По кому дзвонить дзвін», а потім ходив в море на яхті, їздив на полювання, рибалив, пив віскі з друзями. Березня вирощувала квіти і не знаходила собі місця від туги. Вона страждала далеко від улюбленої справи і – від коханого чоловіка! Хемінгуей на війні і Хемінгуей в благополучній мирного життя – це були взагалі дві різні людини. Чи не годилася вона в супутниці великого письменника – вона сама була великим письменником.

Коли Марта полетіла в Європу, де палала друга світова війна, Папа розлютився і розстріляв всі її квіти в саду. Березня всі розуміла, але вона хотіла повернути собі себе і свого чоловіка. Приїжджай сюди, – благала вона. Вона хотіла побачити поруч з собою справжнього Хемінгуея, хотіла знову відчути любов. «Або ти кореспондент на цій війні, або жінка в моєму ліжку», – відповідав Хемінгуей

Він просто не залишав Марті вибору: вона подала на розлучення. Офіційно вони були одружені з 1940 по 1945 роки, а разом були вісім років. За законами Куби все майно залишається залишеному дружину, і Хемінгуей не віддав Марті навіть її друкарську машинку.

Марта була на війні до останнього її дня. Її репортажі про звільнення Дахау потрясли весь світ. Після світової війни вона залишилася військовим журналістом: не було на нашій планеті жодної гарячої точки, на якій вона б не побувала. Розповівши світу про війну у В’єтнамі, вона не змогла пробачити своїй батьківщині жахів, які там побачила і переїхала в Лондон. У 81 рік березня прилетіла в Панаму і написала репортаж про вторгнення американських військ.

Після другої світової вона усиновила і виховала дитину, ще раз невдало вийшла заміж, лікувалася в клініці від «синдрому війни», а в старості закрутила роман з Лоренсом Рокфеллером. Захворівши на рак яєчників, Марта боролася з хворобою з властивим їй мужністю, а коли стало зрозуміло, що хвороба переможе, випила капсулу ціаніду і рішуче зупинила своє життя.

В Америці в її честь випустили поштову марку і заснували щорічну премію для журналістів. А в фільмі «Хемінгуей і Геллхорн» Марту зіграла Ніколь Кідман. «Вибирай – кореспондент на війні або жінка в моєму ліжку», – вимагав її перший чоловік ..

Можливо, це зображення (2 людини, люди стоять і на відкритому повітрі)

Джерело: Newrezyme

 

джерело

Переслав: Inna Konovalova Канада

Автор

  • Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».

    Переглянути мареріали

Залиште коментар