Відправлений у відставку Майданом уряд продовжує працювати. Приймаються урядові рішення, даються офіційні вказівки, проходять щоденні наради та засідання. Все відбувається швидко, оперативно. Правда, без зайвих жартів і посмішок. Навіть в урядових буфетах тиша. І підземних переходах урядового кварталу – теж тиша. Антиурядова риторика перегріла країну.
Нині, полемізуючи з можновладними персонами, що представляють не державу загалом, а певні її сектори, суспільство винуватить їх в усіх бідах. Здається, прийшов час призупинитися й дати урядовцям можливість допрацювати, щоб не «добити» державу остаточно. При тому не варто забувати, що наявні проблеми не звалилися на нашу голову раптово. Більшою-меншою мірою вони були постійно. Бо секторальні урядові інтереси й інтереси держави в цілому не збігалися ніколи. Погодьмося також із тим, що ця влада функціонально належить до тієї олігархічної «еліти», яка піднялася на хвилі приватизації, розподілу, перерозподілу радянської власності, «розпилу» бюджету. Тієї еліти, яка тримає свої кошти в безпеці, в основному офшорних зонах, бо, безперечно, гроші мають бути убезпечені, адже вони того варті.
Свого часу відомий політолог Збігнев Бжезинський, говорячи про нашу злиденну дійсність, без натяків сказав, що «ваша еліта тримає мільярди доларів у наших банках і ви ще розберіться: це ваша еліта чи вже наша?». Сказано однозначно й сперечатися з цією авторитетною думкою не варто. Нинішня ситуація, доля держави не цікавить еліту і не цікавила ніколи. Її цікавить спокій, бо гроші люблять тишу, а фінансова владна верхівка – любить гроші. Доля ж держави цікавить тих, хто в ній проживає, працює, відпочиває, навчає своїх дітей. Еліта ж навчає своїх дітей, відпочиває поза державою. Цинічний ідеолог антимайдану, народний депутат Ігор Царьов тому яскравий приклад. І таких у нас багато. Отак і ведеться в «елітній» Україні — одні тримають свої гроші за кордоном, уникаючи податків, інші їх обслуговують і захищають. І тиша, лише на душі не-
спокійно. Адже скільки й коли наша еліта не без допомоги певних урядовців вивезла грошей в офшори, точно ніхто не дізнається.
Та мене особисто, як, думаю, і багатьох співгромадян, просто «підірвала» урядова статистика погашення міжнародної заборгованості. За нею Україна повністю погасить діючі внутрішні та зовнішні кредити лише через 26 років, у 2040 році. При цьому 75% платежів припадають на перші п’ять років, з 2014 по 2018 роки. Витрати на погашення й обслуговування кредитів у 2014 році становитимуть 125,533 млрд грн, зокрема 79,605 млрд грн, або 63,41%, передбачено на погашення внутрішнього боргу, 45,929 млрд грн, або 36,59%, – зовнішнього. Більш як половина платежів поточного року припадає на виплати Міжнародному валютному фонду – 24,490 млрд грн і на утримувачів ОВДП випуску 2013 року – 34,020 млрд грн.
У 2015 році витрати на погашення й обслуговування кредитів зростуть на 5,27%, або на 6,620 млрд грн, – до 132,153 млрд грн. У 2016-му – знизяться на 25,43%, або на 33,606 млрд грн, – до 98,547 млрд грн. У 2017-му –
знову зростуть на 7,78%, або 7,66 млрд грн, – до 106,213 млрд грн. У 2018-му – знизяться на 28,76%, або на 30,552 млрд грн, – до 75,661 млрд грн. І лише після 2018 року має відбутися деяке зниження платежів до 2040 року. Але загальна сума з обслуговування і погашення діючих кредитів до 2040 року становить 719,288 млрд грн, або 89,990 млрд дол. за офіційним курсом Національного банку України, що на 135,174 млрд грн, або на 16,912 млрд дол., перевищує обсяг державного і гарантованого державою боргу на початок поточного року.
Звичайній людині можна звихнутися від таких цифр, адже вона уже винна 15790 грн, бо це ж вона, у першу чергу, оплачує гріхи професійних урядовців. Слід у цьому зв’язку нагадати, що загальна сума державного і гарантованого державою боргу України за грудень 2013 року зросла на 4,335 млрд дол., або на 6,31%, – до 73,078 млрд дол. Роком раніше цей борг зріс на 8,9% і на 31 грудня 2012 року становив 515,51 млрд грн, або 64,495 млрд дол. На поточний рік Закон про Державний бюджет України встановлює граничний рівень держборгу на рівні 585,484 млрд грн.
Політика формування боргів передбачає, в той же час, і «видачу перепусток» для офшорних «відряджень». А це недобудоване житло, неремонтовані дороги, закриті концертні та театральні зали, недоліковані хвороби. Це – на
26 років наперед заплановані хвилі протестів, негаразди й революції. Отже, вперед, до перемоги українського капіталізму, відказуючи собі у всьому, як це ми робили при соціалізмі… І якщо не припиниться вивіз капіталу в офшори, нам 26 років не вистачить. Єдина держава, яка зуміла сплатити всі борги ще за радянських часів, як відомо, була Румунія. Чим там усе закінчилося, також відомо. Наша історія не повториться, якщо уряд закриє офшорні коридори. Нехай над цим і працює.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ, ЮВУ, №7, 2014
