Відповідно до статистики друку Книжкової палати України імені Івана Федорова, показники друку книжок у 2011 році перевищено, порівняно з попереднім роком, за назвами на 1,2 %, а за накладами — на 3,3 %. Хоча в абсолютних цифрах все це виглядає не так оптимістично, бо сумарний річний наклад усіх видань у 46,5 млн — це все та ж одна книга на одного мешканця України.
Ще менше оптимістично виглядає реальна пропозиція так званої загальнодоступної книги українському споживачеві. Тобто тієї літератури, яку кожний пересічний українець потенційно міг би придбати у книгарнях чи на книжкових розкладках. Справа в тому, що офіційна статистика друку не є свідченням гарантованої наявності у вільному доступі друкованої продукції, зафіксованої нею по обов’язкових примірниках. Оскільки до переліку видань, що вийшли друком протягом року і зафіксовані Книжковою палатою, входить значна кількість книг відомчого характеру центральних органів влади, літератури, виготовленої в рамках програми «Українська книга» та видавничих програм Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, які не є предметом ринкового продажу.
Якщо не враховувати вищезазначені видання, можна з певністю сказати, що пропозиція вітчизняних видавництв на ринку книги, що вийшли друком протягом 2011 року, склала приблизно 27—28 млн примірників.
Аналіз економічного стану видавничої галузі, який здійснюється Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів з 2008 року, змушує зробити невтішні висновки щодо становища книжкового ринку, який не сформувався і не має рис, притаманних більшості європейських країн.
Причин цього явища багато, однак головними з них були і залишаються:
— відсутність стратегії державної гуманітарної політики і, відповідно, як її складової, стратегії розвитку національного книговидання;
— несформульованість і невизначеність потреб держави у сучасній високоосвіченій, культурно та духовно розвиненій особистості, створенні потужного інтелектуального кадрового ресурсу, необхідного для цивілізаційної розбудови виробничої, наукової, соціальної сфер України, її економіки загалом;
— неконтрольованість і необмеженість імпорту не завжди змістовної, якісної друкованої продукції;
— відсутність власної, побудованої з залученням національного капіталу, системної дистрибуційної та роздрібної книжкової торгівлі;
— відсутність виваженої кредитної та інвестиційної політики щодо видавничого сектору національної економіки;
— несформованість і недосконалість методичних підходів до проведення статистичних обрахунків економіки галузі та її доробку за кількісними показниками виходу в світ видавничої продукції, що значно ускладнює процедуру визначення реального стану;
— відсутність на державному рівні ефективної програми популяризації серед різних вікових груп і прошарків населення книги і читання як найбільш впливових важелів впливу на формування людської особистості, нації і держави.
Зроблений протягом чотирьох років аналіз підводить до сумного висновку, що фрагментарний, неструктурований книжковий ринок України не тільки не розвивається, надолужуючи згаяне за попередні два десятиліття, а набуває перманентного стагнаційного характеру, все більше втрачаючи роль одного з основних чинників освітнього, культурного, інтелектуального розвитку українського народу.
