Ще один проект Закону «Про медіацію» представлений депутатами в парламенті. Цього разу ініціаторами законопроекту № 10301-1 виступили парламентарі Сергій Кивалов і Валерій Бондік.
Поданий раніше у ВР аналогічний законопроект № 10301 про медіацію (і супутній йому проект № 10302 про внесення змін до інших актів у зв’язку з ухваленням законопроекту № 10301) були розроблені Олегом Тищенко (БЮТ) і Юрієм Кармазіним (НУ-НС).
Згодно обом проектам медіація є позасудовим врегулюванням суперечки. І там, і там медіатор виступає при такому регулюванні посередником. У обох законопроектах як принцип медіації вказана конфіденційність.
Медіаторами в Тищенко-Кармазіна можуть бути фізичні особи, що досягли 21 року. За проектом Ківалова-Бондіка для них досить і 18-ти років. У обох законопроектах медіатору потрібна спеціальна підготовка для заняття цією діяльністю, яку (підготовку) можна пройти як в Україні, так і за кордоном.
Законопроект Ківалова-Бондіка виділяє ще і «уповноваженого медіатора», яким може бути особа, що досягла 25-річного віку, має повну вищу освіту (для простого медіатора освіта ні в одному з проектів не потрібна) і які пройшли підготовку за напрямком «медіація» за програмою, затвердженою держорганом України. Ці «уповноважені» медіатори за проектом № 10301-1 включаються в спеціальний Національний реєстр уповноважених медіаторів.
Уповноважені медіатори виділені в окрему категорію з тієї причини, що медіація в окремих категоріях суперечок за проектом Ківалова-Бондіка, може здійснюватися лише ними. Так, процедура медіації може бути ініційована як до звернення сторін до суду, так і вже під час розгляду суперечки в суді. Медіація у справах, що вже знаходиться на розгляді, може проводитися виключно уповноваженим медіатором.
Законопроект Ківалова-Бондіка (на відміну від проекту Тищенко-Кармазіна) передбачає обов’язкове проведення медіації у справах про розірвання шлюбу в першій судовій інстанції. Природно, після відкриття таких справ в судах, всі вони потраплятимуть до уповноважених медіаторів, в яких, в разі прийняття проекту Ківалова-Бондіка, з’явиться широке поле для діяльності.
Обидва законопроекти передбачають можливість проведення медіації з кримінальних справ, а саме: у справах про необережні злочини і про злочини малого ступеня. Проект Тищенко-Кармазіна – ще і у справах про злочини середнього тягаря.
Проект Тищенко-Кармазіна № 10302 містить детальний опис процедури медіації з кримінальних справ, доповнюючи окремою главою КПК. За цим проектом медіація може бути ініційована на будь-якій стадії кримінального процесу, від неї можна також у будь-який момент відмовитися. Проведення медіації не зупиняє слідства. Досягнутий договір про примирення затверджується судом.
В разі затвердження договору про примирення, суд за згодою інших учасників кримінального процесу визнає недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, відносно яких укладений договір і які ніким не оспорюються.
За проектом же Ківалова-Бондіка укладення медіаційного договору не може тлумачитися як визнання провини звинуваченого або підсудного в здійсненні злочину, а правові наслідки медіаційної угоди враховуються на користь обвинуваченого (підсудного) при звільненні від кримінальної відповідальності, закритті кримінальної справи приватного звинувачення, при постанові звинувачувальних вироків як з призначенням покарання, так і із звільненням від нього, при розгляді клопотання про зняття судимості і т.і.
За результатами процедури медіації полягає «договір про результати медіації» (по Тищенко-Кармазіну) або «медіаційна угода» (по Ківалову-Бондіку), в яких викладається досягнутий сторонами консенсус з врегулювання суперечки.
В разі невиконання однієї із сторін своїх зобов’язань за таким договором друга сторона може звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання умов такого договору.
Теги:
