Податок на нерухомість: хто, скільки і коли платитиме?
З 1 січня 2013 року запроваджується податок на нерухомість. Платниками такого податку будуть власники житлової нерухомості – як фізичні, так і юридичні особи, у тому числі і нерезиденти (пп.265.1.1 ПК).
Після набуття чинності даної норми Податкового кодексу не підлягають оподаткуванню квартири, площа яких не перевищує 120 кв.м і житлові будинки площею до 250 кв.м. Але якщо метраж квартири, наприклад, 127 квадратних метрів, то за 7 квадратних метрів потрібно буде заплатити. Також не обкладатимуться садові і дачні будинки, нерухомість, яка належить багатодітним і прийомним сім’ям, які виховують 3 і більше дітей.
Проте всі ці пільги можна застосувати 1 раз на рік і лише до одного об’єкту нерухомості. Пільга застосовується до того житлового приміщення, в якому власник зареєстрований (прописаний), проте по вибору платника податків може бути застосована до іншого об’єкту, який знаходиться в його власності.
Таким чином, якщо у власності у фізичної особи знаходяться дві квартири площею, наприклад, по 43 кв. м кожна, то пільга може бути застосована лише до однієї з них (43 кв. м – 120 кв. м). Вся площа другої квартири підлягає оподаткуванню за встановленими ставками.
Органи податкової служби за місцем знаходження житлової нерухомості нараховуватимуть і повідомлятимуть про суму податку власникові. Податкове повідомлення-рішення громадянин отримає до 1 липня звітного року, а обов’язок по сплаті цієї суми настає протягом 60 днів з дня вручення повідомлення-рішення.
Але якщо повідомлення-рішення не було вручене платникові податків, це не звільняє його від обов’язку сплатити податок в строк.
Не є об’єктом оподаткування:
– об’єкти житлової нерухомості у власності держави або територіальних общин;
– об’єкти житлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження і обов’язкового відселення;
– гуртожитки;
– об’єкти житлової нерухомості, що належать багатодітним сім’ям і прийоним сім’ям, в яких виховується троє і більше дітей, але не більш за один такий об’єкт на сім’ю;
– будівлі дитячих будинків родинного типа;
– садовий або дачний будинок, але не більш одного такого об’єкту на одного платника податків.