Цивільний шлюб: що потрібно знати
В сучасних реаліях все більше пар обирають спільне проживання без офіційної реєстрації шлюбу. Така форма стосунків іменується в народі «цивільним шлюбом» та має низку специфічних особливостей.
Міністерство юстиції України роз’яснює основні аспекти правового регулювання цивільного шлюбу.
Відмінності цивільного шлюбу від зареєстрованого
Цивільний шлюб – це форма співжиття між двома особами, які проживають разом, ведуть спільне господарство, однак не зареєстровані як подружжя в органах державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС).
Поняття «цивільний шлюб» немає в українському законодавстві, однак окремі аспекти таких відносин регулюються Сімейним кодексом України. Зокрема, відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу, майно, набуте під час спільного проживання жінки та чоловіка без офіційного шлюбу, може визнаватися їхньою спільною сумісною власністю – за умови, що буде доведено факт спільного проживання та придбання майна за спільні кошти.
А ст. 21 Сімейного кодексу України визначає, що саме по собі проживання однією сімʼєю без реєстрації шлюбу не породжує прав та обовʼязків подружжя. Для отримання таких прав особам, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, необхідно підтвердити відповідні обставини в судовому порядку.
Таким чином, основною відмінністю між цивільним та зареєстрованим шлюбом є відсутність офіційної реєстрації та, як наслідок, відсутність належного юридичного захисту в подальшому.
Партнери в офіційно зареєстрованому шлюбі автоматично набувають низку прав і гарантій, зокрема у сфері майнових, спадкових, соціальних та процесуальних правовідносин. Натомість у цивільному шлюбі реалізація таких прав можлива лише на підставі додаткових правочинів або після відповідного судового рішення.
Права та обовʼязки партнерів
Оскільки цивільний шлюб не зареєстрований у встановленому законом порядку, його учасники не набувають автоматично всіх прав і обовʼязків, передбачених для подружжя. Проте в окремих випадках чинне законодавство передбачає можливість визнання певних прав, якщо буде доведено факт спільного проживання, ведення спільного господарства та інші обставини.
Права:
- Право на спільну власність
Ст. 74 Сімейного кодексу України закріплює, що майно, набуте під час спільного проживання, може визнаватися спільною сумісною власністю, якщо буде доведено, що воно придбане за спільні кошти.
- Право на участь у вихованні дитини
Батьки, незалежно від факту реєстрації шлюбу, мають однакові права та обовʼязки щодо своєї дитини. Це включає право на участь у вихованні, спілкування, вибір місця проживання дитини тощо.
- Право на аліменти на дитину
Якщо відсутні зобовʼязання щодо сплати аліментів у цивільному шлюбі, один із батьків може звернутися до суду для їх стягнення.
- Право на спадкування
Партнер у цивільному шлюбі не входить до кола спадкоємців першої черги, тому може успадковувати лише за наявності заповіту або як спадкоємець четвертої черги, якщо проживав з померлим однією сімʼєю не менше пʼяти років, і за умови відсутності спадкоємців попередніх черг.
Обовʼязки:
- Утримання дитини
Обовʼязок щодо матеріального забезпечення дитини покладається на обох батьків незалежно від форми шлюбу. Це передбачає надання коштів на харчування, одяг, лікування, освіту тощо.
- Ведення сільського господарства
Хоча це не закріплено законодавчо як обовʼязок, партнери зазвичай разом несуть витрати на побут і житло. В майбутньому, у разі припинення стосунків можуть виникати спори щодо компенсації витрат або розподілу спільно набутого майна.
- Моральна та етична відповідальність
Знову ж таки відсутні юридичні норми, які прямо регламентують моральні обовʼязки у цивільному шлюбі, принципи взаємоповаги, підтримки та відповідального ставлення. Однак це має неабияке значення в окремих сімейних спорах – зокрема, як додаткові обставини, що характеризують поведінку сторін.
Доказування цивільного шлюбу в суді
Доказування факту спільного проживання в судовому порядку є необхідною мірою, якщо мова йде про вирішення майнових спорів або встановлення аліментних зобовʼязань.
Важливими доказами існування цивільного шлюбу є:
- показання свідків;
- свідоцтво про народження спільної дитини;
- довідки з місця проживання;
- виписки з будинкових книг про реєстрацію або вселення;
- докази сумісного придбання майна (чеки, квитанції, рахунки тощо);
- спільні фотографії, в тому числі із спільного відпочинку чи з батьками;
- довідки житлових організацій та сільських рад про сумісне проживання.
- церковні документи про проходження обряду вінчання;
- листи особистого та ділового характеру;
- заяви, анкети, переписки, з яких вбачається, що чоловік та жінка вважали себе подружжям та піклувалися один про одного, тощо.
Партнерам, які обирають співжиття без офіційної реєстрації, важливо усвідомлювати ризики та заздалегідь вживати заходів для захисту своїх прав. Наприклад, ви можете укладати відповідні домовленості, оформлювати документи, вести облік спільного майна.
Мінʼюст закликає громадян підходити до правового оформлення стосунків відповідально та виважено. Адже обізнаність у своїх правах – запорука їх захисту.
