Чинним законодавством України передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
В свою чергу, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Один із обов’язків батьків – це утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одна із форм такого утримання є виплата аліментів на дитину, розмір яких визначається домовленістю батьків або рішенням суду, якщо домовитись батькам не вдається.
Відповідно до ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Тобто витрати мають бути спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, навчанні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Неповнолітня дитина (віком 14 – 18 років) має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Водночас Сімейним кодексом встановлено, що неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).
Згідно зі ст. 30 Кодексу фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має цивільну дієздатність. Це означає здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Кодекс розрізняє декілька видів цивільної дієздатності фізичної особи: повна, неповна, часткова та обмежена. Також варто врахувати, що відповідно до Кодексу фізична особа може бути визнана судом недієздатною.
Ст. 32 Кодексу встановлено, що неповнолітня дитина має неповну цивільну дієздатність.
Так, у цьому віці дитина може:
- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом;
- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
Міністерство юстиції України звертає увагу, що перед перерахуванням коштів безпосередньо на особисту картку дитини потрібно впевнитися, чи не відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів, де вказані реквізити рахунку саме одного із батьків, на який вимагається їх сплачувати.
Якщо ж на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів, аліменти перераховуються виключно стягувачу відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час перерахування коштів у призначенні платежу варто писати, що це аліменти на утримання дитини, і вказувати за який період.
Щоб уникнути конфліктів та непорозумінь, батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначать розмір та строки виплати. У договорі можна вказати реквізити особистого рахунку дитини, на який потрібно перераховувати кошти (ст. 189 Сімейного кодексу України).
При цьому умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені Кодексом. Форма договору письмова, також вимагається нотаріальне посвідчення.
У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Інформація станом на 09.05.2025
