Чи має право ФОП – платник ЄП здавати в оренду частину земельної ділянки, площа якої не перевищує 0,2 гектара, якщо загальна площа земельної ділянки більше 0,2 гектара?

Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку може здавати частину земельної ділянки в оренду, площа якої не перевищує 0,2 гектара, за умови, якщо решта земельної ділянки не перебуває в оренді. Згідно із п.1 ст.42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.1 ст.320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.

Підпунктом 291.5.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара не можуть бути платниками єдиного податку.

Чи повинні ЮО – платники ЄП третьої групи, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, сплачувати земельний податок у разі передачі в оренду будівель, (споруд, їх частин), у тому числі якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності?

Якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником будівель, споруд (їх частин), розташованих на такій земельній ділянці, то такий платник звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється на підставі укладеного відповідно до законодавства цивільно-правового договору.

Згідно із ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ)..

Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).

Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

http://cv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/345138.html