Беззахисний споживач або Коли держава нарешті подбає про наші права?
Наразі власники мереж продуктових супермаркетів по відношенню до покупців перебувають у чудовому настрої. Тут діє практика: захист потопаючих — справа рук самих потопаючих. Бо, яке відомо, умови продажу їжі, а також іншої аналогічної продукції, перебувають у повній залежності від господарів рітейлу. А в Україні продуктові магазини, ресторани, кіоски з 2014 року не несуть відповідальності перед покупцем за продаж непридатних до вживання продуктів.
Так повернення грошей або заміна проданих продуктів перебуває в абсолютній залежності від доброї волі продавця. І якщо ви придбали зіпсований (зацвілий) йогурт, прострочені ковбаси, гірке масло тощо, то не вправі розраховувати на заміну продукту, бо так пише Закон. Можливість отримати компенсацію тут повністю залежить від бажань і волі продавця. Жоден керівник торговельної мережі, або єдиної точки продажів, особисто вирішуватиме в подібному випадку те, чи визнати помилку і рухатись далі разом із клієнтом (покупцем), чи відправити його подалі. Як правило, відбувається друге, адже жодних законодавчих зобов’язань щодо цього не існує. Відтак випадки продажу-купівлі неякісних або непридатних продуктових товарів в Україні непоодинокі.
Безумовно, продавці реагують на скарги, особливо якщо справа стосується великих мережевих магазинів, а також тих бізнесменів-власників, хто піклується про свою репутацію. Хоча державної статистики з цього приводу не існує. Урешті-решт, у КМУ вирішили виправити дану ситуацію й підготували новий проект закону «Про захист прав споживачів», яким будуть внесені зміни, зокрема, до статті 8 чинного закону, згідно з якими продавці будуть зобов’язані замінювати проданий непридатний для споживання продукт харчування на якісний на вимогу покупця при пред’явленні ним розрахункового документа (чека). Більше того покупець (клієнт) зможе повернути собі гроші — якщо це неможливо в день повернення, то він зможе це зробити ще протягом 7 днів. За відмову виконувати ці вимоги уряд готовий встановити штраф у десятикратному розмірі від вартості товару (але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що зараз дорівнює 85 грн). Додам і те, що частина експертів повністю підтримують дану ініціативу влади, але при цьому впевнені, що до реальних змін у сфері захисту прав споживачів продуктів харчування така ініціатива навряд чи щось призведе.
Уся проблема в тому, що з 2014 року захист прав споживачів в частині захисту від купівлі неякісних продуктів харчування перестав входити до юрисдикції Держпродспоживслужби. Та й загалом це проблемне питання перестало бути предметом будь якої державної інституції. І навіть найактивніші громадські організації зараз не можуть, як це не парадоксально, поскаржитися на продавця, який продав непридатний харчовий продукт, у Державну служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту прав споживачів. Питання відшкодування клієнтові вартості продукту, якщо він виявився непридатним, вирішується між покупцем та продавцем і є предметом приватного цивільного права. Тому в сферу діяльності Держпродспоживслужби такі правочини не входять. Щодо якості і безпеки харчової продукції, то ці питання регулюються законами про харчову безпеку, а сфера продажу продукції — економічні інтереси, відтак страждання покупця нікого не цікавлять.
Якщо більше заглибитися в цю тему, то «непридатним», згідно з українським законодавством, вважається харчовий продукт, який містить сторонні речовини або предмети, пошкоджений іншим способом або зіпсований у результаті механічних, хімічних або мікробних чинників. При цьому такий продукт не може завдати шкоди здоров’ю людини. Але якщо продавець відмовляється визнавати провину, спроби довести її, як правило, приречені. На проведення експертизи якості продукту в спеціалізованих лабораторіях тієї ж Держпродспоживслужби потрібно спочатку отримати направлення, але така експертиза займає чимало часу. Тим більше, що на її проведення часто існує черга. До того ж, варто розуміти, що така справа розглядатиметься місяцями або навіть роками. Практично неможливо довести вину продавця і в разі харчового отруєння. Для цього потрібно отримати висновок лікаря, що потерпілий отруївся саме цим продуктом харчування.
Згаданий законопроект не має на меті встановлення системи компенсації споживачам. Важливо, що після його впровадження як закону економічні права споживачів будуть віднесені до компетенції Держпродспоживслужби. Тоді, якщо покупець звернеться до продавця із пліснявим продуктом і попросить повернути гроші, а той відмовиться, то покупець може поскаржитися в Держпродспоживслужбу. А в подальшому може з цього щось і «вигорить».
Водночас слід памятати, що рядовий споживач, як правило, не скаржитиметься, а буде намагатися вирішити дане питання прямо в магазині. При тому можливості довести порушення з боку супермаркету у споживачів залишаться мінімальними. Тому всі наші уповання на краще залежатимуть від ефективності діяльності саме згаданої Держпродспоживслужби і часу, за який вона напрацює відповідну практику та механізми допомоги покупцям.
Нагадаємо, в 2014 році Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати своє законодавство з європейським. За минулий час директиви ЄС у частині захисту прав споживачів, які потрібно було імплементувати, втратили актуальність, зокрема, це стосується й захисту прав споживачів громадськими організаціями. Законопроект згадує і про можливість вирішення спорів у досудовому порядку. І це вірний крок. Як відомо, в Європі більшість таких конфліктів вірішується в добровільному порядку й тільки 2% їх доводяться до суду, кажуть експерти. Нас це теж не омине. Хоча до суду українці звертатися з таких питань, скоріше, не будуть, бо хто ж йому довірить таке важливе питання?
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
