Доводимо в належний спосіб той факт, що обсяг реальних господарських операцій, які стосуються надання послуг з мерчандайзингу

Мерчандайзинг розглядають як сукупність методів і засобів, які дозволяють нарощувати обсяги збуту продукції для виробників та продавців шляхом надання послуг, спрямованих на представлення товарів або їх розміщення в місцях продажу у найбільш привабливому вигляді для потенційних покупців. Див. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%B9%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B3

Це достатньо поширений вид послуг, які на договірних засадах використовуються платниками під час здійснення господарської діяльності та підлягає відображенню в бухгалтерському обліку за результатами здійснення відповідних господарських операцій.

Однак,як в господарських операціях щодо надання маркетингових послуг, у податкових органів під час проведення перевірки можуть виникати сумніви стосовно факту та обсягу наданих послуг з мерчандайзингу, які вказані у первинних документах. Цілком логічно постає питання, як в належний спосіб довести той факт, що обсяг реальних господарських операцій, які стосуються надання послуг з мерчандайзингу дійсно відповідає даним (показникам), що вказані у відповідних первинних документах платника та відображення їх в бухгалтерському обліку платника,оскільки обсяг документально підтверджених наданих послуг, у тому числі впливає на формування податкового кредиту.

В даній публікації пропонуємо розглянути висновки адмінсудів у двох справах. В яких предметом розгляду, зокрема було здійснення господарських операцій з надання послуг мерчандайзингу.

Так, КАС ВС в постанові від 06.04.2021 (справа за № 810/5645/14) містяться наступні висновки щодо підтвердження здійснення операцій з надання послуг мерчандайзингу, а саме суди попередніх інстанцій обмежились дослідженням первинних документів платника, що були складені за наслідками проведених операцій (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення). Однак, Касаційний суд зазначив, що суди не повинні обмежуватися лише встановленням формального дотримання платником законодавчих вимог щодо оформлення первинних документів, які за їх формою та змістом, відповідають сутності господарської операції, а й перевірити наявність руху активів під час здійснення таких операцій і встановити дійсний зв’язок складених учасниками господарських операцій первинних документів із реальними фактами і наслідками їх здійснення.

При цьому, Касаційний суд вкотре нагадав про сформовані практичні постулати, які повинні підлягати дослідженню: наявність економічного ефекту (ділової мети) кожної господарської операції платника; змісту господарської операції та її оформлення шляхом складання відповідних господарських операцій; наміри здійснення та наслідки господарської операції; правильність відображення їх в бухгалтерському обліку та податковій звітності, що в подальшому подається податковому органу; підтвердження або спростування статусу «добросовісності» платника. Оскільки за відсутності документального підтвердження вказаних обставин такий платник матиме ризик щодо втрати можливості підтвердження ним права на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів, в яких міститься інформація про здійсненні господарські операції.

Судами попередніх інстанцій в порушення принципу з’ясування усіх обставин справи залишено поза увагою, обставини, що стосуються предмета доказування у відповідній справі і мають істотне значення для її вирішення, у тому числі на формування платником (позивачем) податкового кредиту.

За результатами розгляду вказаної справи Касаційним судом її повторно направлено на новий розгляд до суду 1-ої інстанції.

Водночас, у постанові КАС ВС в справі за № 810/4170/15 від 10.07.2020 року зазначено, що судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких платником (позивачем) було сформовано витрати та податковий кредит стосуються господарських операцій за участі його контрагента, та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення мети їх здійснення: придбання послуг відносно стимулювання кінцевих споживачів – фізичних осіб на придбання продукції позивача в аптеках України, а також дослідження кон`юнктури ринку та послуг мерчандайзингу в містах продажу на підставі договору укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності позивача.

На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом,до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування коштів за отримані послуги, що свідчить про понесення платником (позивачем) витрат на їх придбання.

Досліджені судами документи, складені за результатами проведених операцій між платником та його контрагентом відповідають вимогам первинних документів, встановлених Законом про бухоблік, оскільки містять всі необхідні обов’язкові реквізити, і в акті податкової перевірки не встановлено факт невідповідності вказаних документів платника законодавчо встановленим вимогам, а також є дійсним правовий статус суб’єкта господарювання.

Не подано податковим органом й жодних доказів на підтвердження недобросовісності платника чи можливої фіктивності його контрагента.

Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на наявній в базах даних податковій інформації щодо контрагента платника, а не на аналізі змісту і наслідків господарських операцій між її учасниками, відбувалися в періоді за який проводилася перевірка.

Таким чином, з огляду на вищевказані висновки судів, починаючи на стадії підготовки проекту договору мерчандайзингу є необхідність детально викласти зміст надання цих послуг, а також чітко визначити перелік документів, у тому числі й первинних, які підтверджуватимуть їх фактичне надання.

З повагою,

Олег Нікітін

Керівник судової практики

ID Legal Group