Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Чому Микола Гоголь назвав свої “Мертві душі” поемою?

0 482

Чи замислювались ми хоча б один раз чому Микола Гоголь назвав свої “Мертві душі” поемою?
Коли починаємо розбиратися над літературними питаннями і на уроках літератури добираються до цієї книги, то вчителі постають перед складним завданням. З вуст учнів можуть летіти закономірні питання – чому це поема, коли текст прозаїчний? Що тут скажеш? Зазвичай відбуваються загальними фразами про те, що в цій книзі у Гоголя дуже поетична мова. Взяти хоча б фрагмент про російську трійку. Та й взагалі, Пушкін захотів і назвав “Євгенія Онєгіна” романом у віршах. Так чому б Гоголю не обізвати свою книгу поемою? Пояснення страждає страшними натяками. А у Гоголя є куди більш поетичні твори, наповнені пронизливими ліричними описами природи і людей. Ті ж “Вечори на хуторі біля Диканьки” він чомусь збіркою поем не назвав. І потім, хіба у інших письменників в книгах немає прозових сторінок, виконаних справжньої поезії? З такою логікою Лев Толстой міг би сміливо назвати поемою “Війну і мир”. А вже про казки від Льва Толстого і говорити нічого.
Втім для читачив такого пояснення зазвичай вистачає. або вони розуміють, що кращого пояснення знайти важко. А потім це питання взагалі йде з числа актуальних і забувається. Але все-таки, якщо говорити серйозно, чому Гоголь насправді дав своєму творові такий дивний жанр? Відповідь міститься письменницькій історії Миколи Гоголя. Справа в тому, що творчий задум Гоголя був грандіозний. Він збирався написати ні багато ні мало – нову версію “Божественної комедії” Данте. Тільки на сучасному йому матеріалі російської дійсності. Поема “Божественна комедія”, як відомо, має трехчастную структуру. На початку ми потрапляємо в Пекло і проходимо по всіх його колам, знайомлячись з різними нудиться там грішниками. Потім вирушаємо в Чистилище. А третя частина відведена опису Раю. Перший том “Мертвих душ” – це і є подорож по вітчизняному варіанту Ада. Разом з Чичикова ми зустрічаємо галерею грішників. Тіла їх живі, але душі мертві, тому в якомусь сенсі це опис загробного існування. Другий том був аналогом Чистилища – там показувалися ті поміщики, яких не можна злічити бездушними створіннями. Вони мають як недоліками, так і достоїнствами. Третій том, якого Гоголь так і не написав, мав демонструвати можливість духовного преображення. Із записок письменника літературознавцям приблизно відомий загальний план цього твору. Чичикову судилося б потрапити до Сибіру, ​​де він зустрівся б з минулими нелегкий шлях героями перших двох томів. Наприклад, його дорога ще раз перетнулася б з Плюшкіна, який, дійшовши до повного дна і розорившись, став би в підсумку жебраком мандрівником. На жаль, вся ця велична задумка так і не була реалізована Гоголем. Від неї нам залишився тільки перший том, кілька глав другого, так окремі начерки сюжетних ліній третього. І ще жанр, який письменник вибрав для свого твору. Поема!
За повідомленнями ЗМІ.

Автор

  • Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».

    Переглянути мареріали

Залиште коментар