Далі презентації діло не пішло. Суд вирішив, що державна установа неправомірно відхилила пропозицію юридичної фірми
Далі презентації діло не пішло
Суд вирішив, що державна установа неправомірно відхилила пропозицію юридичної фірми
Юрій Котнюк, ЮВУ
Двадцятого січня Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) програв у Шостому апеляційному адміністративному суді справу за позовом до нього з боку юридичної фірми «Спенсерс», яка дуже хотіла продати йому свої послуги представництва в судових процесах, але була, на думку позивача, незаконно усунута від участі в конкурсі.
Фонд побачив небезпеку потенційного конфлікту інтересів. Як відомо, головним завданням ФГВФО є повернення збанкрутілим банкам, в які ним були введені тимчасові адміністрації, коштів, викрадених їхніми колишніми власниками. Зазвичай останні робили це шляхом видачі самим собі кредитів через підставні фірми, тобто, як це звучить офіційно-діловою мовою, через пов’язаних з банком осіб, з яких нині Фонд і намагається стягнути гроші. Так, станом на кінець 2019 року ним було пред’явлено 35 судових позовів щодо 34-х неплатоспроможних банків на загальну суму близько 89 мільярдів гривень, а крім того, правоохоронними органами розслідувалося 2,6 кримінальних проваджень за фактами заволодіння коштами банків (точніше їх вкладників) на суму 376 мільярдів гривень. Це сотні судових засідань щомісяця, на кожне з яких Фонду необхідно послати свою людину, тож відповідно до статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначена установа має право залучати до своєї роботи інших осіб – на оплатній основі і в межах кошторису витрат, затвердженого її виконавчою дирекцією.
Оголошений в листопаді 2019 року конкурс на придбання юридичних послуг, в якому хотіло спробувати щастя ТОВ «ЮФ «Спенсерс», стосувався представництва інтересів Фонду у справах, пов’язаних із позичальниками «Дельта Банку», тимчасова адміністрація якого намагалася стягнута з них у судовому порядку 21 млрд грн. Причому майбутній фронт робіт включав у себе й стягнення за рішенням суду коштів, що перебувають на території іноземних юрисдикцій.
Перший етап конкурсу, який полягав у перевірці кваліфікаційних документів претендента, зазначене товариство пройшло успішно, так само, як і другий, котрий проходив у формі презентації плану-стратегії надання послуг. А от до третього, вирішального, етапу, діло так і не дійшло, оскільки 6 лютого 2020 року тендерний комітет Фонду прийняв рішення зняти цю юридичну фірму з подальших змагань через те, що та приховала наявність фактів, які свідчать про потенційний конфлікт інтересів.
Свої претензії Фонд виклав у трьох пунктах. Перший – один з керівників «Спенсерс» був членом наглядової ради «Дельта Банку», а відтак міг мати дружні стосунки з його колишнім власником Миколою Лагуном, з усіма наслідками, що з цього витікають. Другий – один із рядових працівників фірми-претендента фігурує в матеріалах кримінального провадження як одна з осіб, котра в складі злочинної групи скоїла заволодіння коштами «Радикал-Банку». Третій – один із партнерів «Спенсерс» був звільнений за неприйнятну поведінку. Все це разом узяте, на думку фахівців ФГВФО, свідчило наявність небезпеки того, що найняті ним адвокати будуть навмисне програвати справи. Тож за остаточними підсумками конкурсу, оголошеними рішенням Фонду від 2 березня 2020 р., переможцем став інший його учасник – Партнерство з обмеженою відповідальністю «DWF LAW» – міжнародна колекторська фірма, про яку відомо, що вона дуже тісно співпрацює з українською юридичною фірмою «Інтегрітес», очолюваною чоловіком колишньої заступниці міністра юстиції Наталії Севастьянової (Бернацької) – Русланом Бернацьким.
Не погодившись із таким поворотом подій, «Спенсерс» подало до Окружного адміністративного суду Києва позов про визнання неправомірними й скасування обох рішень Фонду – і про його недопуск до вирішального етапу конкурсу, і про визнання переможцем його конкурента – «DWF LAW». В тексті свого рішення суддя Наталія Клочкова в першу чергу обгрунтувала, чому даний спір має розглядати суд саме адміністративної, а не господарської юрисдикції. Справа в тому, що в даному випадку Фонд придбавав юридичні послуги не для власних потреб, а в інтересах держави та кредиторів і вкладників неплатоспроможних банків, тобто діяв не як суб’єкт господарської діяльності, а як суб’єкт владних повноважень, з метою реалізації покладених на нього зазначеним вище законом управлінських функцій у сфері ліквідації банків.
Аргументи Фонду по всім трьом пунктам були відхилені
Що ж стосується суті позову, то тут головним нормативно-правовим актом, по якому слід було міряти правомірність чи, навпаки, неправомірність дій ФГВФО, був документ, який вийшов із надр самого Фонду під назвою Конкурсна документація, що був затверджений тендерним комітетом даної установи. Саме в ньому містився перелік довідок, заяв та інших паперів, що мали свідчити про виключну доброчесність претендента і повну відсутність конфлікту інтересів з потенційним замовником його послуг. Із повнотою поданого позивачем комплекту документів усе було в порядку, тож суду належало розібратися з тими фактами, про які юридична фірма скромно промовчала, але про які спецслужби Фонду дізналися за допомогою своєї агентури.
Отже, з приводу першого пункту, що один із керівників «Спенсерс» до 2010 року був членом наглядової ради «Дельта Банку» суддя зазначила, що відтоді минуло десять років, а потому цей чоловік не здійснював дій щодо представництва та захисту інтересів Миколи Лагуна, принаймні належних і допустимих доказів протилежного, як то судового рішення, довіреності, ордеру, договору про надання правової допомоги або іншого документу на представництво, суду відповідачем надано не було.
Другий пункт, нагадаємо, стосувався рядового працівника юридичної фірми, який фігурував у справі «Радикал-Банку» й на кошти якого в цьому банку в рамках кримінального провадження навіть був накладений арешт. Це, на думку ФГВФО, свідчило про відсутність бездоганної ділової репутації, що автоматично вибраковувало з числа потенційних переможців конкурсу всю фірму за принципом «ложка дьогтю псує діжку меду». Але суддя з цього приводу зазначила, що відповідно до вимог названої вище Конкурсної документації, відсутність бездоганної ділової репутації – це притягнення до кримінальної відповідальності чи наявність обвинувального вироку суду. Проте відповідач не надав суду доказів того, що даний працівник фірми має в зазначеному кримінальному провадженні статус підозрюваного чи обвинуваченого, натомість представники позивача надали суду відповіді на їх запити до НАБУ, СБУ, Офісу Генерального прокурора і Національної поліції, з яких витікало, що про підозру цей чоловік не повідомлявся й обвинувальні акти щодо нього до суду не направлялися. А отже, на думку судді Клочкової, немає жодних підстав стверджувати про відсутність бездоганної ділової репутації у даного працівника ЮФ «Спенсерс».
Третій пункт претензій з боку Фонду був пов’язаний з тим, що один із партнерів зазначеної фірми колись був звільнений за неприйнятну поведінку. В цьому випадку в позиції відповідача теж знайшлося слабке місце – дане твердження грунтувалося на інформації зі статті, розміщеній в мережі інтернет, роздруківка якої й була надана суду. Проте в цій публікації не було вказано, що зазначений чоловік заподіяв кому-небудь якусь шкоду, пропонував, надав, отримував або вимагав неправомірну вигоду, вчинив шахрайство чи фальсифікацію доказів, чи будь-які інші дії. які можна визначити як заборонену практику. На переконання ж суді, факт звільнення особи за, нібито, здійснення саме забороненої практики повинен підтверджуватись документами про звільнення, засвідченими належним чином, а не роздруківками з мережі інтернет, тим більше, що в наші часи будь-хто має можливість безперешкодно розміщувати на певних ресурсах в інтернеті будь-яку, в тому числі й недостовірну інформацію.
Переможець конкурсу теж виявився не святим
Окрім переліченого, фірма «Спенсерс» кинула камінь і в город свого конкурента – підприємства «DWF LAW». Вище вказувалося, що воно, будучи міжнародною колекторською фірмою, тісно співпрацювало з українською юридичною фірмою «Інтегрітес». Саме «DWF LAW» цього факту не приховувало, а навпаки, зараховувало собі в «плюс», долучивши до поданих Фонду документів Меморандум про співпрацю з «Інтегрітес». Але позивач покопирсавшись в історії останнього, швидко перетворив цей «плюс» на «мінус», надавши суду неспростовні докази того, що ця сама «Інтегрітес» брала участь у справі за позовом колишніх власників «Банку професійного фінансування» до Національного банку України й самого Фонду ГВФО з приводу оскарження постанов про визнання його неплатоспроможним. Усе це явно свідчило про конфлікт інтересів претендента й потенційного замовника його послуг, але в цьому випадку спецслужба Фонду під час проведення конкурсу чомусь не розкопала інформацію, яку вже після його завершення розкопали адвокати конкуруючого ТОВ «ЮФ «Спенсерс».
Враховуючи все це разом узяте, ОАС Києва рішенням від 17.07.2020 р. повністю задовольнив обидві позовні вимоги. Фонд, звичайно ж, оскаржив даний вердикт у Шостому ААС, вказавши у своїй апеляційній скарзі, що суд посягає на його дискреційні повноваження і свободу вибору саме того партнера, який його більше влаштовує. У відповідь на це колегія суддів написала, що ФГВФО, звичайно, має право обирати одні пропозиції й відхиляти інші, але кожне з прийнятих рішень має бути належним чином обгрунтоване на предмет відповідності вимогам законів і підзаконних актів. У даному ж випадку, мовляв, прийняті Фондом рішення цим вимогам не відповідали, як і не були належним чином обгрунтовані. На думку суддів, ФГВФО все ж таки повинен був допустити ЮФ «Спенсерс» до третього етапу конкурсу, а вже в ході його проведення використовувати свої дискреційні повноваження й вільно обирати того з претендентів, хто йому більше підходить. Тож виходячи з цього, постановою Шостого ААС від 20.01.2021 р. рішення ОАС Києва було залишене без змін.
