Фізична особа, якій відступлено право вимоги за договором банківського вкладу, набуває статусу вкладника лише у випадку укладення такою особою договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також якщо такі договори укладено на її користь.
Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.
Суть цієї справи полягає в тому, що на користь позивача було відступлено право вимоги за договором банківського вкладу, укладеного між фізичною особою (первісним вкладником) та ПАТ «КБ «Хрещатик». Згодом до зазначеного договору між банком, первісним вкладником та позивачем укладено додаткову угоду, відповідно до якої новим вкладником став позивач, отримавши всі права первісного вкладника. Однак після віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до неплатоспроможних і початку процедури виведення банку з ринку Уповноважена особа під час формування списків вкладників, які отримали право на відшкодування гарантованої суми за банківським вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не включила позивача до такого списку. Таке рішення Уповноважена особа мотивувала тим, що позивач не набув статусу вкладника у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому на нього не поширюються гарантії, визначені цим Законом.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, фізична особа звернулась до адміністративного суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, зокрема, зобов’язав Уповноважену особу подати додаткову інформацію про позивача як вкладника ПАТ «КБ «Хрещатик» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення відшкодування суми коштів за вкладом. Суд виходив із того, що позивач є вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів ФГВФО.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції, у задоволенні позову відмовив. Таке рішення суду мотивовано тим, що позивач не є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки не укладав договору банківського вкладу з ПАТ «КБ «Хрещатик», а тому не набув права на отримання коштів за рахунок ФГВФО.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погодилася з такими висновками суду апеляційної інстанції та підтримала висновки суду першої інстанції. Відповідно, скасувала постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишила в силі.
Суд виходив із того, що згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад – кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник – фізична особа (у тому числі фізична особа – підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Суд касаційної інстанції також врахував, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім’я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи.
Враховуючи те, що між позивачем, первісним вкладником і банком була укладена додаткова угода до договору банківського вкладу, та зважаючи на те, що така угода була укладена до запровадження у банку тимчасової адміністрації, Cуд дійшов висновку про наявність правових підстав вважати, що позивач набув статусу вкладника і що на нього поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Постанова Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 810/851/17 (адміністративне провадження № К/9901/18460/18) –http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91337447.
