Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Умисне внесення слідчим поліції до постанови про закриття кримінального провадження завідомо неправдивих відомостей є службовим підробленням – ККС ВС

0 105

Засуджений за службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України) та його захисник звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили, зокрема, про скасування рішень та закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в діях особи складу зазначеного кримінального правопорушення, а також відсутністю події злочину.

Згідно з вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, слідчий поліції склав та підписав постанову про закриття кримінального провадження, до якої умисно вніс завідомо неправдиві відомості.

ККС ВС залишив без змін судові рішення з огляду на таке.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб’єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так робити.

Об’єктивна сторона службового підроблення полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Відповідно до вимог ст. 91 КПК України подію злочину слід розуміти як елемент об’єктивної сторони складу злочину, що відбувся у певний час, у певному місці та певним способом.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення до офіційного документа інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

Як установили суди, правоохоронець, будучи службовою особою, за заявою потерпілої здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом викрадення її мобільного телефону. Це кримінальне провадження перебувало у провадженні слідчого понад чотири місяці.

У результаті він склав та підписав постанову про закриття кримінального провадження, до якої вніс відомості про те, що до відділу поліції надійшла заява потерпілої з проханням закрити це провадження, оскільки вона знайшла в куртці мобільний телефон, який випав через дірку в кишені та був у розрядженому стані, а написання заяви було передчасним, і що претензій ні до кого вона не має. Слідчий зробив відмітку у ЄРДР про закриття кримінального провадження та направив потерпілій відповідне повідомлення.

Водночас процесуальний керівник у кримінальному провадженні за фактом крадіжки мобільного телефону, з’ясовуючи законність прийнятого слідчим рішення, з телефонної розмови з потерпілою дізнався, що вона не писала заяви про те, що знайшла свій телефон.

Крім того, як встановив місцевий суд, потерпіла жодного разу після звернення із заявою про вчинення злочину до відділу поліції не приходила та офіційно письмових звернень, у тому числі й поштою, не направляла. При цьому місцевий суд звернув увагу на те, що слідчий жодного разу не викликав заявниці.

Внесення правоохоронцем недостовірної інформації в постанову про закриття провадження в сукупності з обставинами кримінального провадження, а також із характером та послідовністю вчинених ним дій вказують на те, що він як службова особа мав прямий умисел на внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Касаційний суд дійшов висновку, що кваліфікація дій слідчого за ч. 1 ст. 366 КК України є правильною.

Детальніше з постановою ККС ВС у справі № 742/318/18 (провадження № 51-9860км18) можна ознайомитися за посиланням  http://reyestr.court.gov.ua/Review/89733004.

[Показана часть сообщения]  Показать полностью

Автор

  • Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».

    Переглянути мареріали

Залиште коментар