Постанова КГС ВС стосовно вірогідності та взаємного зв’язку доказів у їх сукупності у справах, які стосуються антиконкурентних узгоджених дій

Підприємство звернулося з позовом до АМКУ про визнання недійсним та скасування рішення АМКУ в частині, що стосується Підприємства.

Як установили суди попередніх інстанцій, рішенням АМКУ визнано, що Товариство та Підприємство вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів процедур закупівель поточного ремонту дороги в Миколаєві, які проводив Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради за допомогою системи електронних торгів «Prozorro»; за вчинені порушення на Підприємство накладено штраф.

Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, виходив із того, що АМКУ довів узгодженість поведінки Товариства та Підприємства стосовно спотворення результатів процедур закупівель з огляду на сукупність таких встановлених обставин: одночасне перебування одних і тих самих фізичних осіб у трудових відносинах з Підприємством та Товариством; перехід працівників між зазначеними суб’єктами господарювання; пов’язаність через фізичних осіб; залучення однієї й тієї ж особи для підготовки документів до участі у процедурах закупівель; оренда обома суб’єктами господарювання матеріально-технічної бази в одного й того ж суб’єкта господарювання, який є пов’язаним з Товариством; наявність господарських відносин між Підприємством і Товариством; надання фінансової допомоги та фінансових займів; використання Товариством і Підприємством одних і тих самих ІР-адрес; знаходження печаток Підприємства за адресою Товариства; схожість документів, що увійшли до складу тендерних пропозицій Підприємства та Товариства до процедур закупівель.

Північний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення – про задоволення позову.

Розглядаючи касаційну скаргу, Верховний Суд виходив із того, що для визнання органом АМКУ порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб’єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком цього є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов’язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 ГПК України, а також досліджувати вірогідність і взаємний зв’язок доказів у справі в їх сукупності. Тобто питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій суди мають досліджувати з огляду на всю сукупність обставин і доказів, з’ясованих та досліджених у справі, в їх взаємозв’язку.

Близький за змістом висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 5 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18, від 7 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18, і Верховний Суд у цій справі не знайшов підстав відступити від нього.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, помилково не врахував наведених висновків Верховного Суду та оцінив лише кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи з огляду на всю сукупність з’ясованих та досліджених у справі обставин і доказів у їх взаємозв’язку.

Зважаючи на викладене, КГС ВС постанову суду апеляційної інстанції скасував, а рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову залишив у силі.

Постанова КГС ВС від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/89767977.