Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Оспорювання реєстрації місця проживання дитини можливе в порядку цивільного судочинства – ВП ВС

0 91

Особа звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність районної державної адміністрації щодо відмови у скасуванні реєстрації місця проживання її дитини та зобов’язати відповідача вчинити такі дії.

Як убачається з матеріалів справи, чоловік позивачки зареєстрував місце проживання їхньої спільної дочки без письмової згоди на це позивачки.

Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, вказавши, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства. Апеляційний суд залишив резолютивну частину рішення без змін.

Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що між позивачкою та її чоловіком не вирішувалося питання щодо згоди позивачки на зміну місця проживання та реєстрації місця проживання їхньої спільної дитини. Отже, фактично існує спір про місце реєстрації та проживання їхньої спільної дитини та можливість реалізації батьківських прав, гарантованих СК України.

Велика Палата ВС вважає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка призвела до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, обов’язків або зачіпає інтереси особи чи пов`язана з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, може бути припинена в порядку, визначеному ЦПК України.
Так само мають бути вирішені позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності посадової особи щодо відмови у скасуванні реєстрації місця проживання дитини та зобов`язання скасувати таку реєстрацію.

Крім того, розгляд цивільним судом справи за позовом чоловіка позивачки про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини не наділяє цей спір із РДА ознаками публічно-правового.

Таким чином, зважаючи на суб`єктний склад і характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата ВС відхилила як необґрунтовані твердження про поширення на цей спір юрисдикції адміністративного суду.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 640/109/19 (провадження № 11-778апп19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87951284.

Автор

  • Ковальский Віктор Семенович

    Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».

    Переглянути матеріали

Залиште коментар