Видача судового наказу
Відповідно до ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Судовий наказ може бути видано, якщо:
1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;
2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Набрання судовим наказом законної сили пов’язується з моментом вручення його копії боржнику. Невручення копії наказу порушує конституційні засади здійснення судочинства (зокрема, ч. 2 і ч. 4 ст. 129 Конституції), а також принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Відповідно до ст. 105 ЦПК у разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення 10-денного строку на її подання (всього через тринадцять днів після вручення копії наказу боржнику) та за наявності даних про отримання боржником копії наказу, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред’явлення до виконання (ст. 105 ЦПК).
Слід зважати на те, що термін набрання законної сили судовим наказом залежить виключно від дати його отримання боржником. Надіслання копії судового наказу
боржникові пізніше, ніж наступного дня після його видачі є затягуванням строку набрання ним законної сили,
а отже, — порушенням прав стягувача.
Слід звернути увагу на те, що копія судового наказу має надсилатися судом боржнику відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК невідкладно та виключно рекомендованим листом. Надсилання копії судового наказу простою кореспонденцією взагалі позбавляє суд можливості встановити дату отримання її боржником, а отже, встановити момент набрання наказом законної сили.
Якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу, про що у поштовому повідомлені є відмітка, слід вважати, що судовий наказ йому належним чином вручено.
Можливе виникнення ситуації, коли вже після видачі судового наказу з’ясовується, що боржник не проживає за адресою, вказаною стягувачем, або повернення копії судового наказу, яка направлена боржнику, з відміткою “адресат за даною адресою не проживає” або “адресат тимчасово відсутній”. Вказана обставина унеможливлює встановлення дати набрання наказом законної сили, а отже його виконання.
Слід зважити також на те, що виданий, але не виконаний і не скасований судовий наказ є підставою для відмови у відкритті позовного провадження між тими самими сторонами з того самого предмета (п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК). Отже, це позбавило б кредитора (стягувача) можливості звернутися до суду з позовом для захисту своїх порушених прав.
У тому ж випадку, коли
адресат відсутній, про що у поштовому повідомлені є відмітка, суд може скасувати судовий наказ за заявою стягувача, що надасть йому можливість звернутися до суду
в порядку позовного провадження.