Позов обґрунтовано неналежним виконанням Підприємством зобов’язань за договорами на реалізацію наукової продукції та ліцензійними договорами.У справі № 922/636/19 Інститут звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Підприємства заборгованості з виплати авторської винагороди (роялті) за надане право на використання сортів рослин, неустойки у вигляді пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання та інфляційних втрат з простроченої суми зобов’язання.
Господарський суд Харківської області рішенням, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовив.
КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» визначено, що володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що строк дії низки договорів, на підставі яких Інститут заявив до стягнення в примусовому порядку з Підприємства сум роялті, вже сплинув, вони дійшли обґрунтованого висновку, що нарахування Інститутом сум роялті саме як заборгованості, а не як збитків на підставі звітів відповідача в контексті умов ліцензійних договорів, зокрема при застосуванні у розрахунку ставок роялті, узгоджених сторонами у цих договорах, є безпідставним, що зумовлює й відсутність правових підстав для стягнення пені й інфляційних втрат, розрахованих на заборгованість за цими чотирма ліцензійними договорами.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86305137.
…
