Судова практика Верховного СудуЮридична практика

Верховний Суд нагадує, що що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Автор Ковальский Віктор Семенович в Гру 5, 2019

Суд першої інстанції визнав недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову
репутацію позивача, інформацію, розміщену на сайті Генеральної прокуратури України, а саме:
фразу «Розпочато процедуру заочного засудження» /…/ стосовно /…/ позивача», зобов’язав
ГПУ спростувати інформацію шляхом викладення на сайті згаданої фрази в такій редакції: «У
відповідності до глави 24-1 Кримінального процесуального Кодексу України розпочато
спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень» /…/ стосовно /…/ позивача».
Апеляційний суд змінив рішення районного суду, визнав згадану інформацію недостовірною,
зобов’язав ГПУ спростувати її в інший спосіб.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову з огляду на таке.
Позивач належно не обґрунтував, як саме зазначення терміна КПК України «процедура заочного
засудження» замість «спеціальне досудове розслідування» порушило його права, честь, гідність
та ділову репутацію, оскільки воно є складовою частиною загального процесу досудового
розслідування.
Наведене положення узгоджується із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод, яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні
кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде
доведено в законному порядку.
Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини принцип презумпції невинуватості
означає заборону формування передчасної позиції, в якій би відображалася інформація про те,
що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена
відповідно до закону (рішення у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня 1983 року). Це
стосується і висловлювань, вчинених посадовими особами про перебіг розслідування
кримінального провадження, якщо такі твердження спонукають громадськість повірити у
винуватість особи (рішення у справі «Буткевічюс проти Литви» від 26 березня 2002 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 4 липня 2019 року
також зазначено, що ч. 2 ст. 6 згаданої вище Конвенції не дозволяє посадовим особам
оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні
повідомляти громадськість про кримінальне розслідування, роблячи це обережно.
Посилання позивача, а також судів на те, що порушено презумпцію невинуватості, є
безпідставним. В інформації, яку бажає спростувати позивач, відповідач ніяк не зазначив про
винність позивача, а навпаки, інформує громадськість про розслідування певного кримінального
провадження, не порушуючи презумпції невинуватості особи.
З постановою КЦС ВС від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц (провадження №
61-20682св18) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень –
http://reyestr.court.gov.ua/

Автор

Ковальский Віктор Семенович

Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».
Переглянути мареріали