Як відомо, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій – до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень (крім окремих випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження). Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом вправі будь-яка особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Але при цьому слід враховувати, що хоча право на пред’явлення позову є складовою частиною права кожної заінтересованої особи на звернення до суду за захистом, для того, щоб право на подання позовної заяви до адміністративного суду могло бути реалізовано у конкретній справі, необхідно додержуватися встановленого законом процесуального порядку пред’явлення адміністративного позову.

Форма та зміст позовної заяви

Однією з найважливіших умов здійснення особою права на пред’явлення адміністративного позову є дотримання вимог КАСУ щодо форми та змісту позовної заяви й доданих до неї документів – адже у супротивному випадку позовна заява залишиться без руху. Так, згідно зі статтями 105 – 106 КАСУ позовна заява має бути подана до адміністративного суду у письмовій формі та повинна містити наступні відомості:

• найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
• ім’я чи назву позивача, поштову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі є;
• ім’я або назву відповідача, посаду й місце служби посадової чи службової особи, поштову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі відомі;
• зміст позовних вимог (нагадаємо, що ними можуть бути вимоги на захист прав, свобод чи інтересів осіб виключно у сфері публічно-правових відносин – наприклад, вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень, про зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, про стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю, тощо);
• виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (на підтвердження цих обставин позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом);
• у разі необхідності – клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
• перелік документів та інших матеріалів, що додаються (в обов’язковому порядку – копії позовної заяви та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів та документ про сплату судового збору).

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати підписання заяви. Якщо позовна заява подається представником позивача, то до неї мають додаватися довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника на подання позову і, можливо, на подальше представництво в суді під час розгляду цього позову, а також мають бути вказані ім’я представника, його поштова адреса, номер телефону та адреса електронної пошти, якщо вони є. Позовну заяву може бути підписано однією з таких компетентних осіб: при поданні від імені юридичної особи – уповноваженою посадовою особою юридичної особи (наприклад, директором чи головою правління) або представником підприємства (юрисконсультом, адвокатом тощо); при поданні від імені фізичної особи – самою фізичною особою або її представником (юрисконсультом, адвокатом та ін.).

Способи подання заяви та судовий збір

Щодо самої процедури подання позовної заяви, то існує два варіанти її проведення. По-перше, позовна заява з необхідними копіями (залежно від кількості відповідачів) може бути подана безпосередньо до канцелярії відповідного суду. При цьому варто зробити одну зайву копію, яка, на прохання особи, що її подає, реєструється працівником канцелярії (на ній проставляються дата подання, підпис працівника канцелярії та печатка канцелярії) і повертається позивачу чи його представнику. Ця завірена копія може знадобитися у майбутньому, оскільки буде документальним підтвердженням подання позову. По-друге, позовну заяву можна направити на адресу суду поштою. Але тут необхідно потурбуватися про те, щоб у відправника залишилося документальне підтвердження того, що і коли він направив на адресу суду, – це не важко зробити, використавши таку форму відправлення, як цінний лист з описом вкладення.

Але незалежно від обраного способу подання заяви до адміністративного суду, слід пам’ятати, що до заяви обов’язково має бути додана квитанція про сплату судового збору. На сьогодні, як зазначено у пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, судовий збір при зверненні до адміністративного суду визначається відповідно до пп. ”б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про державне мито” від 21 січня 1993 р. № 7-93 і становить 0, 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто 3 грн 40 коп.). Виняток з цього правила становлять випадки подання до адміністративного суду позовних заяв, що містять майнові вимоги про стягнення грошових коштів, – за таких обставин розмір судового збору становитиме один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень (пп. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ).

Якщо позовну заяву було оформлено з дотриманням усіх викладених вимог законодавства (до речі, як зазначено у ч. 2 ст. 105 КАСУ, на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в її оформленні) та немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя не пізніше наступного дня після надходження заяви до адміністративного суду постановляє ухвалу про відкриття провадження, копія якої невідкладно після постановлення надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права і обов’язки (відповідачам надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів).

Залишення позовної заяви без руху та її повернення

А от у разі, якщо позовну заяву було подано без додержання викладених вимог щодо її форми та змісту, вона залишається без руху, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (в ній, зокрема, мають бути зазначені конкретні недоліки позовної заяви, через які її залишено без руху, та спосіб їх усунення) й негайно надсилає її копію позивачеві, одночасно надаючи йому строк для усунення недоліків. Цей строк, як зазначено у ч. 1 ст. 108 КАСУ, має бути ”достатній для усунення недоліків” – отже, він визначається суддею з врахуванням необхідного часу для повідомлення позивачеві про залишення заяви без руху у зв’язку з допущеними недоліками та для їх усунення (тобто тривалість вказаного строку може бути різною залежно від певних обставин у кожному окремому випадку виявлення у позовній заяві недоліків).

Якщо позивач відповідно до вказівок судді у встановлений ним строк усуне недоліки позовної заяви, вона приймається судом і відповідно до ч. 2 ст. 108 КАСУ вважається поданою в день її первинного подання до адміністративного суду. В іншому ж разі (коли недоліки не було усунено позивачем у наданий йому для цього термін) позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Окрім цього випадку, позовна заява також повертається позивачеві у разі подання позивачем до відкриття провадження в адміністративній справі заяви про її відкликання; якщо позовну заяву було подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи; коли у провадженні цього або іншого адміністративного суду вже перебуває справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду (ч. 3 ст. 108 КАСУ). Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Відмова у відкритті провадження

Залишення заяви без руху є, певною мірою, умовною санкцією за порушення вимог процесуального законодавства – адже хоча позивач й зазнає деяких труднощів у зв’язку з тим, що позовна заява не розглядається в адміністративному суді до вчинення позивачем відповідних дій, однак їх неважко подолати шляхом виконання вказівок судді, які містяться в ухвалі про залишення заяви без руху. А от відмова судді у відкритті провадження тягне для позивача настання набагато більш несприятливих наслідків – адже згідно з ч. 5 ст. 109 КАСУ повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким же самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі наведено у ч. 1 ст. 109 КАСУ, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження лише у наступних випадках:

• заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
• у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав існують такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв’язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін;
• настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Незважаючи на такий невеликий та цілком обґрунтований перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, у позивача все ж таки можуть виникнути якісь заперечення з цього приводу – за таких обставин він може оскаржити відповідну ухвалу суду.

Наприкінці слід звернути увагу на існування поряд з вищезазначеними санкціями, передбаченими законодавством за невиконання зацікавленою особою умов реалізації права на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, ще однієї – залишення позовної заяви без розгляду. При цьому за своїм значенням для позивача вона майже збігається із поверненням позовної заяви – різниця між вказаними санкціями за порушення процесуальних вимог законодавства полягає у тому, що залишення позовної заяви без розгляду застосовується у тому разі, коли провадження у справі вже почалося (це випливає із пунктів 4 та 8 ст. 155 КАСУ, в яких підставами залишення заяви без розгляду названо повторну неявку позивача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, а також залишення позивачем судового засідання до закінчення судового розгляду без поважних причин, якщо ним не було подано до суду заяву про судовий розгляд справи за його відсутності).

Отже, порушення встановленого законодавством порядку пред’явлення адміністративного позову, залежно від того, які ж саме вимоги КАСУ не були виконані, тягне за собою застосування однієї з передбачених законом санкцій – повернення позовної заяви, відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, залишення позовної заяви без руху або ж без розгляду.

Юридичний вісник України № 14 за 2007 рік