Проблема розмежування таких понять, як «форс-мажорні обставини», «непереборна сила» та «випадок» виникла не сьогодні. Різні трактування призвели до ситуації, коли чітке врегулювання у цьому напрямі є не просто формальністю, а нагальною необхідністю. Наразі відсутня чітка регламентація таких категорій як у Цивільному (далі – ЦК), так і в Господарському (далі – ГК) кодексах України. У цьому сенсі виникає чимало запитань, оскільки йде мова про конкретні підстави звільнення від відповідальності. Тут йдеться водночас про вирішення як науково-теоретичних, так і практичних завдань, що повинні неодмінно грунтуватися на перших. Саме за таких умов можна сподіватися на досягнення однаковості в регулюванні досліджуваних правовідносин.

Погляди науковців

Визначення наведених понять зустрічається у цілій низці нормативно-правових актів. Тут варто відзначити, що відсутність чіткого врегулювання на рівні кодифікованих актів чи законів, призвела до різного роду тлумачення досліджуваних понять на рівні підзаконних актів. Це є недопустимим і, в першу чергу, тоді, коли такі акти суперечать одне одному.

На теоретичному рівні немає одностайної позиції щодо розмежування чи ототожнення понять «непереборна сила», «форс-мажор» і «випадок». Так, деякі науковці, зокрема і О.Г. Братель, припускають можливість об’єднання перелічених понять під поняття «надзвичайна ситуація». А. Лобков і І. Зайцев натомість стверджують, що «форс-мажор» охоплює й інші. Бобовик А. обґрунтовує тотожність «форс-мажору» і «непереборної сили». Відомий фахівець у галузі господарського та цивільного права І. Є. Красько відмежовує форс-мажор від непереборної сили.

Першочерговим завданням є детальне розмежування обговорюваних понять. Це обумовлюється практичною необхідністю і спрямоване на захист інтересів сторони у зобов`язанні. Різні підходи у розумінні одного й того самого поняття, його сутності, значимості не сприяють вирішенню проблем практичного застосування.

Вартим уваги є те, що термін «форс-мажор» у ЦК та ГК не знайшов відображення «де – юре». У ст. 617 ЦК України закріплено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Натомість у ч. 2 ст. 218 ГК зазначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько – правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Наступним кроком законодавець стверджує, що такими обставинами (тобто непереборною силою) не вважаються порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (в науковій літературі останні іменуються комерційним ризиком). З огляду на зазначене виникає елементарне запитання : яким чином законодавець вбачає розмежування між поняттями «випадок» і «непереборна сила». Адже ГК України у ст. 218 не виділяє «випадок» як підставу звільнення від відповідальності, на відміну від ЦК.

Тенденція ототожнення

Проаналізувавши низку нормативно-правових актів і наукових видань, можна виявити такі тенденції: а) форс-мажорні обставини охоплюють явища природи (непереборну силу), а також дії людини, а в деяких випадках і підміняють собою поняття «непереборна сила»; б) форс-мажорні обставини (як дії людини) відмежовують від обставин непереборної сили (явищ природи).

Щодо першого випадку, то слушно навести посилання на:

Постанову КМУ від 21 червня 1995 р., наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції від 06.09.2001 р., накази ДПА від 14.03.2001 і 19.03.2001 р., оглядовий лист Вищого господарського суду України від 05.05.2005 р., постанови правління НБУ від 19.03.2003 р. і від 03.12.2003 р., Міжнародні правила по інкасо, затверджені Міжнародною торговельною палатою 01.01.1996 р., де непереборна сила ототожнюється з форс-мажорними обставинами. Останні охоплюють як природні явища, так і дії людини.

Особливої уваги заслуговує правова позиція Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (продубльована у Договорі між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 р.), що знайшла своє відображення у відповідній постанові від 31.07.1996 р.: форс-мажорні обставини – надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, захист від дії якої не передбачено в проектній та іншій нормативній документації, дію якої неможливо попередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:

• винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту);
• непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);
• умовами, регламентованими відповідними органами виконавчої влади, а також пов’язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Конвенцію ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 р. (що набула чинності для України з 1 лютого 1991р.), у ст. 79 якої зазначено наступне: сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було викликане перепоною поза її контролю і що від неї не можна було очікувати розумного прийняття цієї перепони в розрахунок при укладенні договору або ж уникнення чи подолання цієї перепони або її наслідків. Гадаю, що в Конвенції йдеться саме про форс-мажорні обставини – найширше з трьох дискусійних понять;

• досвід Росії. Зокрема, можна відзначити положення «Про порядок засвідчення ТПП Російської Федерації обставин форс-мажору», де міститься таке положення: обставинами форс-мажору визнаються пожежа, паводок, землетрус, буревій, епідемія, бойкот, військові дії, заборона експорту чи імпорту товарів та ін.;

На теоретичному рівні також тривають дискусії і єдиного погляду на це не спостерігається. Г. Бобовник зазначає, що форс-мажор (force-majeure (фр.), або «обставини непереборної сили», – термін, що використовується для позначення причин невиконання договірних зобов’язань за тих умов, коли ці причини не залежать від виконавця. Тобто йде мова про ототожнення понять «непереборна сила» і «форс-мажор» (Г. Бобовик. Податкові борги: щоб не бути в «мінорі» від форс-мажора // Бізнес-партнер, березень 2003 //http:www.stpp.org.ua.). І. Зайцев наводить такі різновиди форс-мажорних обставин, виділяючи три групи (І. Зайцев. Якщо завтра війна // Контракти. – № 37. – 12.09.2005): 1) Природні явища, серед яких землетруси, паводки, цунамі, снігові заноси, пожежі (якщо викликані стихією і тощо). 2) Обставини публічного характеру (бойкоти, забастовки, війни і т. д.). 3) Дії влади чи так званий юридичний форс-мажор (ембарго, заборона перевезення вантажів і т. д.). З точки зору А. Лобкова форс-мажорними в законодавстві і договірній практиці визнаються (А. Лобков. Підприємницький ризик, форм-мажор і договірні зобов’язання // http: http://www.putevoditel.kz10.10.2006/): а) непереборна сила; б) надзвичайна обставина, яку неможливо передбачити чи запобігти; в) подія, яку неможливо передбачити чи запобігти чи усунути будь-яким способом; г) непередбачувана обставина, що порушує плани; д) законодавчі акти і заборонні рішення органів державної влади.

Доцільність відмежування

Щодо теорії відмежування форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили, то в цьому блоці можна виділити:

• Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», який не ототожнює поняття «форс-мажорні обставини» і «обставини непереборної сили». Тут маються на увазі різні процедури підтвердження й доведення кожної з підстав. Можна припустити, що в цьому нормативно-правовому акті йдеться про форс-мажорні обставини як такі, що передбачаються сторонами у договорі, тобто мають договірний характер. Натомість непереборна сила трактується як непереборні явища природи, котрі презюмують звільнення від відповідальності, навіть якщо у договорі чітко не визначений їх перелік;
• Вищий господарський суд України (ВГСУ) у листі від 09.09.2001 р. під назвою «Зауваження до Господарського кодексу» виклав свою аргументовану позицію. ВГСУ зазначив, що в контексті ч. 2 ст. 218 ГК форс-мажорні обставини охоплюють не тільки події суспільного життя (ембарго), а й стихійні явища. Але суд вказав, що така позиція є юридично неправильною. Було роз’яснено, що поняття непереборної сили – це лише стихійні природні явища, а поняття форс-мажора – тільки виняткові події суспільного життя. Тобто йдеться про те, що ці два поняття є різними за змістом. Але ВГСУ не вдався до дослідження поняття, яке буде родовим щодо форс-мажора і непереборної сили.

Досліджуючи поняття «форс-мажор», І.Е. Красько, наводячи аргументи щодо розмежування непереборної сили, форс-мажору та випадку, зазначив, що, подібно до непереборної сили, форс-мажор – це зовнішня стосовно діяльності зобов’язаних по договору сторін обставина, яка не залежить від їх волі і бажання. Але форс-мажорні обставини суб’єктивні, бо вони пов’язані з волею людини, групи людей і виникають в результаті їх волевиявлення (Красько І. Е. Корпоративне право. Вибрані статті. – К., 2004. – С. 64.).

Підводячи підсумки даного дослідження, автор вважає найбільш вдалим підходом до розмежування обговорюваних понять такий, за якого обставини форс-мажору можна вважати родовим поняттям щодо непереборної сили і випадку. Таке закріплення виглядає найбільш вдалим. Відповідно до ЦК і ГК потрібно внести зміни щодо їх чіткого розмежування:

• форс-мажору за законом (непереборна сила);
• форс-мажору за договором (випадок – у найбільш виваженій формі закріплений в ч. 4 ст. 219 ГК: сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин).

Очевидно, виходячи із ч. 2 ст. 218 ГК можна зробити висновок про наявність незалежного права на звільнення від відповідальності у зобов`язаної сторони, незважаючи на відсутність закріплених у кожному окремому договорі обставин, які визначалися б непереборною силою (доцільно наголосити, що така підстава звільнення від відповідальності застосовується, коли обставину характеризують надзвичайність і невідворотність в сукупності). Виникає запитання: чи потрібно взагалі визначати у договорі перелік тих обставин, настання яких гарантує звільнення від господарсько-правової відповідальності. В цьому контексті потрібно враховувати наступне: ст. 218 ГК поширює зазначені гарантії тільки на випадки непереборної сили – явища природи, неконтрольовані людиною (стихійні лиха, буревії, викиди вулкану). Але за узгодженням сторін у зобов`язанні можуть передбачатися обставини, які ми назвали випадком. Скажімо, при укладенні договору поставки продукції постачальник і одержувач обумовили, що відповідальність не настане у разі призупинення руху на транспорті в напрямку доставки продукції. Такі обставини не можуть іменуватися непереборною силою, і в разі їх невключення до умов договору посилання на ст. 218 як гарантію звільнення від відповідальності не повинно братися до уваги.

Неодмінно, поняття «форс-мажорні обставини», «непереборна сила» і «випадок» повинні бути розмежовані. Основною метою, яка переслідується, є однакове регулювання сталих, але чітко не регламентованих відносин у сфері господарсько-правової відповідальності.

Юридичний вісник України № 29 за 2007 рік