Стрімке прийняття парламентом у першому читанні нового Податкового кодексу (всього через 3 дні після внесення урядом його проекту до парламенту) викликало чимало заяв і дискусій, у першу чергу серед, звісно, платників податків. Багато хто вважає документ недосконалим і сирим, в тому числі й Головне науково-експертне управління ВРУ, яке у своєму висновку вказує на необхідність доопрацювання проекту Кодексу. Схожої позиції дотримується й Президент України, вказавши на потребу відповідної фахової експертизи головного податкового закону, про що писав “ЮВУ” в попередньому номері. Зі свого боку ДПА України, враховуючи ситуацію, підготувала низку роз’яснень положень нового Податкового кодексу. Перша із таких публікацій стосується процедури апеляційного оскарження рішень органів ДПС в адміністративному порядку.

Згідно з діючими сьогодні законодавчими та нормативними актами (п. 5.2. ст. 5 Закон України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (да- лі — Закон № 2181), наказ ДПАУ від 11.12.1996 №29) в Україні діє трьохрівнева система адміністративного апеляційного оскарження рішень органів ДПС, яка, зокрема, передбачає оскарження безпосередньо до того органу ДПС, рішення якого оскаржуються, потім, у випадку незадоволення його скарги — до вищестоящого органу ДПС (тобто до ДПА міста чи області) і нарешті — до ДПА України.

При цьому на період оскарження податкові зобов’язання, які оскаржуються, залишаються неузгодженими, тобто пеня та штрафні санкції не застосовуються навіть у тому випадку, коли рішення за розглядом скарги приймається не на користь платника. Зрозуміло, що норми статті 5 Закону № 2181 щодо апеляційного узгодження дають можливість платнику податків тривалий час не сплачувати до бюджету правомірно донараховані перевірками суми податків. І тому велика кількість платників повною мірою використовує своє законне право на оскарження навіть у тому випадку, коли достеменно відомо, що рішення буде прийнято на користь держави. Така тривала процедура узгодження податкових зобов’язань в адміністративному порядку існує лише в Україні і призводить до значних втрат бюджету щодо несвоєчасної сплати податків (несплати, у випадку банкрутства платників) та витрат на утримання та матеріально-технічне забезпечення трудових ресурсів, задіяних у розгляді скарг (апеляцій).

Із метою удосконалення процедури апеляційного оскарження платниками податків рішень органів ДПС в адміністративному порядку та недопущення безпідставних втрат бюджету у проекті Податкового кодексу України запроваджено дворівневу систему апеляційного оскарження платниками податків рішень податкових органів, відповідно до якої платник податків подає скаргу на рішення органу ДПС до контролюючого органу вищого рівня по відношенню до органу ДПС, що виніс таке рішення. Оскільки практика адміністративного розгляду апеляцій повинна підтверджувати, а не компрометувати справедливість та об’єктивність прийнятих рішень, запровадження дворівневої системи сприятиме усуненню практики захисту “честі мундиру”, скороченню витрат на утримання та матеріально-технічне забезпечення трудових ресурсів, задіяних у розгляді скарг, скороченню процедури апеляційного оскарження на термін до 70 днів з одночасним збереженням у дворівневій системі законного права платників податків на всебічний та об’єктивний розгляд скарг щодо правомірності визначення органами ДПС податкових зобов’язань.

Крім того, у проекті Податкового кодексу України закріплено обов’язок платника податків сплатити нараховане податкове зобов’язання та право податкової застави і надіслання податкових вимог не залежно від того, чи розпочата процедура апеляційного або судового оскарження, що сприятиме усуненню використання платниками податків процедури апеляційного або судового оскарження, як засобу безкоштовної відстрочки сплати до бюджету правомірно донарахованих перевірками сум податків. Одночасно з цим примусове стягнення грошового зобов’язання та нарахованої на нього пені до закінчення процедури адміністративного або судового оскарження зупиняється.

Розділ І проекту Податкового кодексу України містить 39 статей, в яких систематизовано базові поняття та терміни Податкового кодексу. Більшість норм передбачених цим розділом, міститься в 4 Законах: Закон України “Про систему оподаткування”, Закон України СПро державну податкову службу в Україні”, Закон України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, Розділом І пропонується:
1.Систематизація та уніфікація норм податкового законодавства, уникнення правових колізій при застосуванні окремих норм податкового законодавства.
Передбачено:
а) визначити обов`язкові елементи загальнодержавних та місцевих податків і зборів;
б) надати поняття окремих термінів, визначення яких відсутнє у діючому законодавстві, зокрема: “бюджетна дотація”, “маркетингові послуги”, “торгівля валютними цінностями”, “проведення лотерей”;
в) надати поняття податкових пільг та визначити способи їх реалізації.
2. Підвищення прозорості взаємовідносин платників та контролюючих органів.
Передбачено:
а) уточнення в бік конкретизації закритого переліку обов`язків платників податків щодо поставлення на облік, надання контролюючим органам відомостей про суми отриманих пільг та цільове використання коштів, надання інформації про відкриття/закриття рахунку в банківській установі, про ліквідацію або реорганізацію платника, зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи;
б) уточнення в бік конкретизації прав платника податків, зокрема: щодо самостійного обрання методу ведення обліку доходів і витрат, вимоги від контролюючих органів перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника, відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю), тощо.
3. Підвищення інвестиційної привабливості.
Передбачено:
а) скоротити перелік загальнодержавних податків і зборів з 28 до 17.
б) скоротити перелік місцевих податків і зборів з 14 до 6.
Положеннями Розділу ХІХ “Прикінцеві та перехідні положення” передбачається, що проект набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих норм Кодексу які набирають чинності в інші строки. Додано, що з прийняттям цього Кодексу втрачають чинність ціла низка законодавчих актів, зокрема: Декрети Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 “Про акцизний збір” та від 20 травня 1993 року № 56—93 “Про місцеві податки і збори”, Закони України “Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів”, “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, “Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них” “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”, “Про плату за землю”, “Про систему оподаткування”, “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про фіксований сільськогосподарський податок”, “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби”.

Так, передбачається, що тимчасово, до 1 січня 2015 року, сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо і м’ясопродукти, в повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від сплати податку на додану вартість операції з:

l поставки техніки, обладнання, устаткування, визначені статтею 7 Закону України “Про альтернативні види палива”, на територію України;
l імпорту, за кодами УКТ ЗЕД, визначені статтею 7 Закону України “Про альтернативні види палива”, техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалив і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а також технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні.

Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та поставки послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або поставки паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, а також операції з поставки книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Із метою приведення діючого законодавства у відповідність з Податковим кодексом України вносяться зміни до законодавчих актів, зокрема до: Водного кодексу України, Бюджетного кодексу України, законів України “Про рекламу”, “Про автомобільні дороги”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про угоди про розподіл продукції”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та ін.

Вносяться також зміни до Кримінального кодексу України, відповідно до яких стаття 212 доповнюється частиною четвертою наступного змісту:
“4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, у тому числі фінансові санкції, пеню у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Це правило не застосовується, якщо після звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої цієї статті особа повторно вчинить діяння, передбачене частинами першою, другою, або третьою цієї статті”.

Лариса ТРОФІМОВА

директор юридичного департаменту ДПА України