На перетині ХХ-ХХІ століть людство стало свідком інформаційної революції, створення електронно-обчислюваних машин та систем й упровадження у всі сфери життєдіяльності спільноти інформаційних технологій. Перетворення набули глобальних масштабів і стали визначальним чинником переходу від індустріального до інформаційного суспільства.
Інформація стає найважливішим ресурсом.

Людмила СТРЕЛБИЦЬКА,
доктор юридичних наук, професор, відмінник освіти України,
професор кафедри цивільного та трудового права Національної академії СБ
України

Умови формування сучасного інформаційного простору

Фахівці стверджують, що сьогодні на нашій планеті триває Четверта світова війна, яка бере відлік з 1991 року – часу завершення холодної війни Офіційно її ніхто не оголошував. У цьому її відмінність від Першої (1914-1918 рр.), Другої (1939-1945 рр.) і навіть “холодної війни”, яку іноді називають Третьою (1946-1991 рр.). Формальним початком останньої вважається виступ колишнього прем’єра Великої Британії Черчілля (1946 р.), коли він оголосив «хрестовий похід» союзу англомовних націй проти Радянського Союзу.

Інформаційна війна ведеться упродовж останніх десятиліть і в Україні. До речі, якщо трьом інформаційним революціям і чотирьом світовим війнам ведеться відлік, то інформаційних війн – безліч, як локальних, так і масштабних.

У сучасних умовах, за висновками головного редактора одного із провідних міжнародних видань США Фаріда Захарія, завершується епоха однополярного світу, де домінуючу роль грає одна держава. Тому й книгу свою він назвав «Постамериканський світ». Автор нагадує, що сто років тому світ був багатополярним, де головну роль відігравали кілька європейських держав, які створювали союзи, підписували пакти, розв’язували війни.

Після Другої світової війни світ став біполярним, в якому перші позиції посіли наддержави США і СРСР. Із 1991 р. до горезвісного 11 вересня 2001 р. чітко вимальовується однополярний світ, який із часом все більше нівелюється на тлі досягнень промисловості, фінансів, економіки, освіти, соціально-культурної та інших галузей. Фарід Закарія тут виділяє старих гравців – США, Західну Європу, Японію. Новими гравцями він вважає мусульманський світ і незахідний світ загалом, де найбільш помітну роль відіграють Росія і Бразилія, а також Китай та Індія. Відповідним чином у цих умовах і формується інформаційний простір, який відображає ці процеси. Вважаємо, Україна у своїй як зовнішньо-економічній діяльності, так і у формуванні інтересів державної політики у сфері захисту інформаційної безпеки повинна у повну міру це враховувати, не відставати від розвитку таких процесів.

Сьогодні не існує однієї сили, яка, як раніше, монопольно визначала б долю Європи, а тим більше світу. Багато хто прагне змінити карту України. Останніми свідченнями тому можуть бути о. Зміїний та цей район або карта Європи, опублікована в італійському політологічному виданні «Лімес», на якій через 10-15 років Україні майже не залишається місця. Таким чином світ відволікається від вирішення нагальних проблем сьогодення.

Арена зіткнень і боротьби

Вітчизняний досвід свідчить, що в Україні на сприятливому підґрунті появилось чимало псевдореволюціонерів, спроможних звести нанівець ефективність державного управління. Бракувало відповідальних прагматиків-державників, здатних не лише проголошувати революційні гасла, а реалізовувати їх в інтересах народу, до якого часто апелюють. Першими керують приватні споживацькі інтереси. Другими – інтереси громади, які реалізуються без зайвої істерики, забезпечуючи еволюційний розвиток країни. Такий стиль стає притаманний останнім рішенням органів влади і управління. Зростає попит саме на таких управлінців, здатних взяти владу, за висловом класика, всерйоз і надовго.

За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів держав стає інформаційний простір. Сучасні інформаційні технології дають змогу окремим лідерам та державам реалізувати власні інтереси без застосування воєнної сили, послабити або завдати значної шкоди безпеці іншої держави, яка не має дієвої системи захисту від негативних інформаційних впливів.

У період переходу від однополярного до багатополярного світу деякі країни СНД, зокрема, Україна, зазнали інтенсивних інформаційних впливів, які зіграли вирішальну роль у подальшій долі цих країн.

На початку ХХІ століття в країнах СНД у результаті застосування відповідних інформаційних технологій переможною ходою завершився “букет” кольорових революцій. У 2003 році – трояндова революція у Грузії; у 2004 році – помаранчева в Україні; у 2005 році – тюльпанова в Киргизстані. Не звертаючи на претензійний статус цих революцій, вони державного укладу, з метою чого здійснюються насильницькі революції, не змінювали, та й не мали такої мети, обмежившись заміною одних чиновників іншими в існуючих владних структурах. Характерно, що всі вони відбулися вже після одержання державами національної незалежності. Як пізніше показав час, багато революційних гасел і програмних документів залишились невиконаними, мали суто агітаційний характер. Це більше нагадує інформаційну війну із властивими їй формами, методами, силами, засобами, своїми “польовими командирами” та активістами, які потім поділили між собою міністерські та інші владні портфелі, а інші – бізнесові інтереси з використанням державного бюджету.

Як свідчить подальший розвиток подій, окремі акції нових кольорових революцій на теренах деяких країн СНД пізніше отримали шалений опір і були демонстративно придушені. В 2005 році в Узбекистані (м. Андижан) – 170 осіб загиблих; в 2008 році – у Вірменії; у 2009 році – в Молдові; на початку 2010 року з численними жертвами – антиреволюційний виступ у Киргизії. Дещо подібне відбувається і в нашій країні, що в цілому можна йменувати як реванш Партії регіонів.

Чи здійснювалося управління цими акціями шляхом їх координації з єдиного або кількох центрів, світова громадськість зможе дізнатися лише після ґрунтовного вивчення цієї проблеми і завершення термінів таємності та розкриття відповідних архівів зарубіжних і вітчизняних спецслужб. Сьогодні такі висновки робити передчасно, хоча зовнішні ознаки їх ідентичності (цілі, методи, засоби тощо) тотожні при всій регіональній специфічності. Можна констатувати лише одне, що світова революція про необхідність якої говорили більшовики, відбулася. Але не за їхнім сценарієм, час вніс свої корективи.

Сфера, що потребує особливої уваги

(Продовження та повний текст статті див. в газеті “Юридичний вісник України” № 37)