Політичний трилер під назвою «Пригоди Податкового кодексу» добіг кінця. Наявні усі ознаки якісного гостросюжетного твору – захоплюючий сценарій, люди у камуфляжі та бронежилетах, емоції, пристрасті, карколомні сюжетні повороти і, нарешті, несподівана кульмінація з феєрверком. У останню мить врятовано малий бізнес, спрощенцям дозволили жити далі. У всякому випадку спрощену систему оподаткування поки що залишили у спокої, як написано у самому Кодексі: «…до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва».

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ
628 сторінок новонародженого Податкового кодексу чекають на уважного читача та серйозного аналітика. Подаємо перші враження. Досвідчені фахівці починають читати подібні документи з кінця, за нашими законотворчими традиціями саме там ховається найцікавіше. У нашому випадку це положення, що стосуються спрощеної системи оподаткування та малого бізнесу.

Суб’єктам малого підприємництва у новому Кодексі відвели Підрозділ 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» у Перехідних положеннях. Продовжує діяти Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. Певні зміни запроваджені для внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду. Тепер, з 1.01.2011 року? крім єдиного податку? спрощенцям прийдеться додатково сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у порядку, визначеному Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон про єдиний внесок).

Втім, варто нагадати, що з другої половини цього року фізичні особи-платники єдиного податку і так додатково платять внески до Пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому сума до оплати повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску. Приблизно так само визначається обов’язковий платіж у ст.7 Закону про єдиний внесок. Один додатковий внесок замінять на інший. Отже, зміни з цих питань не такі вже і суттєві.

Аналіз п.3 і п.4 Підрозділу 8 у Перехідних положеннях дають підстави для наступних висновків. Розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України вже не буде здійснюватись. Отже, у зв’язку зі сплатою фізичними особами- платниками єдиного податку не лише цього податку, а й єдиного соціального внеску – сума єдиного податку підлягає зменшенню на ту частину, що раніше відраховувалася до соціальних фондів. Чи це так насправді – варто дочекатись відповідних роз’яснень податківців.

Втім, для фізичних осіб – спрощенців Податковий кодекс вводить й окремі дискримінаційні норми. Так, на підставі п.139.1.12. ст.139 – до витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, віднесені витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Простіше кажучи, тепер договори з громадянами- підприємцями можуть оплачуватись лише за рахунок прибутку. Окремо виникає питання: а що таке діяльність у сфері інформатизації? Ці витрати дозволяється відносити на собівартість, отже, питання цілком слушне.

ФІНАНСОВІ САНКЦІЇ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Цікаво виглядають п.5-7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу.

У зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, |починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Виходить, якщо Кодекс набуде чинності з 1.01.2011 і взяти податковий період у три місяці (квартал), то порушникам податкового законодавства у період січень-березень нічого не буде. Відповідно так і за іншими податковими періодами (за Кодексом – місяць).

Окремо передбачено, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, які перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011 року.

Найцікавіше виглядає п.7. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, серйозне життя за новим Кодексом почнеться лише з другого півріччя наступного року. 6 місяців дається на навчання та усвідомлення нового законодавства.

ПОДАТКОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЗА НОВИМ КОДЕКСОМ
Відповідно до п.3.1. ст.3 Податкового кодексу – податкове законодавство України складається з: 1) Конституції України, 2) цього Кодексу, 3) Митного кодексу України, 4) інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі – законами з питань митної справи), 5) чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, 6) нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу, 7) законів з питань митної справи, 8) рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, у царині суто податкових відносин (без митної справи) Податковий кодекс має стати єдиним податковим законом. Альтернативою можуть бути лише міжнародні договори і як додаток до Кодексу – рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Характерно, що йдеться саме про «рішення» відповідних органів влади, а не про додаткові податкові закони.

Судячи з попередньої податкової практики, до Податкового кодексу найближчим часом приймуть силу-силенну підзаконних відомчих актів, листів та роз’яснень, насамперед, ДПАУ. Тут відповідна робота вже кипить. Отже, за будь-яких умов Кодексу, як завжди, буде замало. Без відповідної відомчої інструкції або наказу – і Кодекс ще не Кодекс! Отже, знову суди-пересуди: здоровий глузд і правова коректність проти фіскального підходу. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

З 1.01.2011 втрачають чинність, серед інших, і такі важливі законодавчі акти: Закони України “Про систему оподаткування”, “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок з доходів фізичних осіб”, “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, “Про плату за землю”. А з 1.04. 2011 – Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

ПРО ПІЛЬГОВИКІВ ТА ІНШІ ЦІКАВІ РЕЧІ
Гасло, точніше аргумент влади проти малого бізнесу на єдиному податку «Податки повинні платити усі!» – так і залишилося гаслом. У Податковому кодексі закріплені численні категорії різноманітних пільговиків зовсім не малого бізнесу, які до спрощенців ніякого стосунку не мають. Отже, поки існують податки – завжди будуть існувати ті, хто їх платитиме, і ті, хто податків не сплачує. Причому абсолютно легально. Про кого саме йдеться – називати не будемо. Дехто потрапив у цей перелік справедливо, дехто не дуже. Проблема в іншому. У самому принципі.

У Кодексі детально розроблено понятійний апарат. Так, згідно з п.14.1.15 ст.15 виявилося, що будівлі – це земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або получених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності. Чесно кажучи, такого детального й системного викладення ознак будівлі зустрічати ще не доводилось. Заслуговують на увагу й інші терміни.

Отже, з 1 січня починаємо жити за новим Кодексом. А поки читаємо та вивчаємо.

Сергій ТЕНЬКОВ,
доктор філософії
у галузі права
спеціально для «ЮВУ»