Нині особливу стурбованість як керівництва держави, так і пересічних громадян викликає недостатня ефективність діяльності органів кримінальної юстиції, паралелізм і дублювання функцій правоохоронних органів, невизначеність компетенції і повноважень, що зумовлює необхідність проведення невідкладних заходів, пов’язаних з реорганізацією правоохоронної системи. У органи внутрішніх справ не є винятком з цього.

З урахуванням міжнародного досвіду (Російська Федерації, Республіка Білорусь) та практичної діяльності органів кримінальної юстиції вважається, що першим кроком на шляху реформування органів внутрішніх справ повинно стати саме створення Слідчого комітету при МВС.

Василь ФАРИННИК,
начальник Головного
слідчого управління МВС України,
генерал-майор міліції,
заслужений юрист України

Треба підняти рівень довіри

З метою перевірки доцільності введення подібної системи підпорядкування з 1 липня цього року та до 30 червня наступного року в органах внутрішніх справ запроваджено проведення «експерименту». Протягом трьох останніх місяців слідчий апарат органів внутрішніх справ України працював за експериментальною системою підпорядкування – “по вертикалі”. Його суть полягає як у вжитті організаційно-правових та управлінських заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності слідчих підрозділів в умовах незалежності від органу дізнання, так і кардинальній зміні підходів до організації роботи органів внутрішніх справ у цілому.

У ході експерименту передбачено змінити існучий порядок підпорядкування слідчих працівників, розширити права керівників органів досудового слідства у вирішенні питань кадрового та матеріально-технічного забезпечення тощо. Так, працівники слідчих підрозділів уже виведені з-під порядкування начальників міських, районних і лінійних органів внутрішніх справ, за якими залишається функція організації взаємодії між слідчими та працівниками оперативних та інших служб. Вважається, що це унеможливить спроби будь-якого незаконного впливу на розслідування кримінальних справ, що на сьогодні є одним із актуальних питань потидії корупції.

Перші місяці експерименту з вертикального підпорядкування слідчих підрозділів підтвердили вірність рішення про його проведення. Вже сьогодні його результати свідчать про покращення діяльності органів внутрішніх справ. Зокрема, більше розкритих кримінальних справ, у тому числі й зросла кількість справ, направлених до суду. Зменшилася кількість закритих справ, зупинених за розшуком обвинуваченого. Покращилась якість досудового слідства тощо. Вказане сприяє реалізації основної ідеї експерименту – через слідчий апарат змінити ставлення до повсякденного виконання функцій правоохоронцями: від реєстрації заяви про злочин до її кінцевого вирішення, і головне – забезпечення прав та свобод громадян на кожному з цих етапів. А для цього необхідно реформувати не лише слідчий апарат органів внутрішніх справ, а й усю систему загалом. У той же час, зміни тільки в структурі, якщо це не буде підкріплено якісними поліпшеннями, нічого нового не несуть.

Перетворити міліцію в орган, що реально захищає права і свободи громадян, можливо. Проблема полягає в самому принципі формування системи наших правоохоронних органів – за якими критеріями і яким чином оцінюється їх діяльність. Залишення без змін сучасних критеріїв оцінки роботи органів внутрішніх справ спонукатиме фальсифікувати показники стану протидії злочинності в державі, що, відповідно, зумовлюватиме недовіру до всієї системи.

Водночас, у розвинених країнах довіра до поліції настільки велика, що поліцейському при виконанні службових обов’язків навіть не потрібні поняті. Спростувати слова поліцейського можливо лише на основі показань як мінімум трьох незацікавлених свідків. Тому за дрібні порушення суддя може винести вирок правопорушникові на підставі одного лише рапорту поліцейського.

Нам теж необхідно переймати подібний досвід. Перші кроки на цьому шляху уже зроблено. Зокрема, у проекті КПК України (розробленого Робочою групою при Адміністрації Президента України) передбачається можливість проведення більшості слідчих та процесуальних дій без участі понятих, а у випадках застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії – їх присутність взагалі не є обов’язковою. Таким чином, ключовим питанням реформування є підняття рівня довіри до міліції.

Оновлена система оцінки

У країнах Євросоюзу основними критеріями “успішності” роботи поліцейських структур є: громадська думка, сформована з урахуванням рівня почуття безпеки населення, часу реагування на подію; невідворотність відповідальності за вчинене правопорушення, стан профілактичної діяльності, у тому числі й проведення лекцій, бесід тощо.

Подібні завдання частково визначені й у вітчизняному законодавстві як “основні завдання міліції”, проте, на жаль, на практиці вони не завжди стають саме “основними”. У той час, як “розкриттю злочинів” відводиться найбільша увага. Саме тому необхідно запроваджувати сучасні критерії оцінки й у майбутньому це приведе до очікуваних результатів. Нині ж в умовах реформування відомства зосередитися необхідно на відповідному реагуванні на кожну подію та об’єктивній оцінці злочинних діянь, а також забезпеченні належної взаємодії підрозділів, насамперед слідчих та оперативних.

У демократичних країнах оцінку роботі поліції дає громадськість і ЗМІ. Така тенденція останнім часом склалася і у нас, але не завжди міліція готова до таких оцінок, адже більшість відгуків, треба бути чесними перед собою, – негативні. Поліція в розвинених країнах працює насамперед на профілактику й попередження злочинів, оскільки злочин легше попередити, ніж розкрити. Якщо ж злочин все-таки вчинено, то простіше його розкрити відразу (“по гарячих слідах”).

Варто також зазначити, що на виконання доручення Президента України МВС запроваджено систему оцінки діяльності органів внутрішніх справ за новими критеріями, мета якої – викорінення хибної практики штучного зменшення кількості зареєстрованих заяв і повідомлень про злочини, приховування їх від обліку для створення удавано благополучних показників оперативно-службової діяльності. Оновлена система оцінки включає показники повноти реєстрації заяв і повідомлень про злочини та події, їх розгляд у встановлені законодавством терміни, дотримання законності на цій ділянці роботи, ефективність виявлення та розкриття злочинів, розшукової роботи та досудового слідства, забезпечення громадського порядку і безпеки, надання адміністративних послуг населенню, вивчення громадської думки про стан правопорядку.

Стару психологію треба ламати

Однак, незважаючи на позитивні зрушення в оперативно-службовій діяльності, аналіз слідчої практики свідчить про ряд упущень при реалізації експерименту щодо вертикальної системи підпорядкування слідчих підрозділів. У першу чергу це стосується реєстрації заяв і повідомлень про злочини, організацію виїздів на місце події, подальшого проходження матеріалів перевірки по “інстанціях”, порушення кримінальної справи та кваліфікації злочину, відшкодування збитків, притягнення винних до відповідальності тощо.

Таким чином, в умовах проведення експерименту одним з найактуальніших є питання реєстрації заяв про злочини та недопущення жодного факту їх укриття.

Вжиті Міністерством внутрішніх справ України організаційні заходи надали можливість забезпечити повну реєстрацію злочинів. Так, менш ніж за два роки ситуація змінилася кардинально – зареєстровано на 325 тис. заяв більше. Те, що статистичні показники 2010-2011 років відображають майже реальний стан справ, засвідчується й проведеними Головним слідчим управлінням МВС перевірками. Так, за дев’ять місяців поточного року працівниками ГСУ МВС було здійснено 19 виїздів до територіальних управлінь Міністерства і проблем з обліком заяв і повідомлень виявлено не було.

Водночас, існуючий на сьогодні порядок реєстрації заяв і повідомлень про злочини та події потребує вдосконалення. Досі так і не зламана стара психологія – працювати не на результат, а на показник, штучно створюючи сприятливі умови – реєструвати заяви про злочини в інших реєстрах та обліках, проводити їх як вхідну кореспонденцію тощо. Облік цих заяв повинен також надавати змогу відстежувати кінцевий результат – повне вирішення заяви, надання відповіді заявнику. На жаль, зараз є такий варіант вирішення, як передача заяви за належністю. Зазначене зумовлює необхідність законодавчого врегулювання порядку надсилання заяв та повідомлень за належністю.

Єдиний електронний реєстр

Доцільним є й скасування інституту відмови у порушенні кримінальної справи, існування якого нині викликає серйозне обурення громадськості. Адже, в окремих випадках прийняття подібного рішення досить болісно травмує заявників, що переростає у зневагу до всієї правоохоронної системи держави, оскільки особа, яка звернулася в міліцію по допомогу, не розуміє цих “юридичних тонкощів” і вважає, що міліція просто не бажає працювати.

За проектом нового Кримінально-процесуального кодексу кожне звернення про злочин одразу передбачатиме проведення повного розслідування після занесення до Єдиного реєстру досудових проваджень. Інститут відмови в порушенні кримінальної справи взагалі скасовується. Саме тому вже зараз пропонується, не чекаючи прийняття нового КПК України, запровадити Єдиний електронний реєстр всіх звернень громадян та юридичних осіб, щоб кожна інформація, яка надійшла до міліції, була зафіксована (кожен вхідний документ повинен мати спеціальний штрих-код). Її подальший розподіл: злочини, правопорушення, скарги (у тому числі на дії працівників ОВС) – повинен жорстко контролюватися.

Існуюча практика реєстрації інформації за різними обліками, на жаль, дає змогу для її несвоєчасного обліку та вирішення. Цей реєстр необхідно запровадити на основі існуючої автоматизованої бази даних “Факт”. Необхідно розглянути й питання про негайну (але не пізніше однієї години після прийняття заяви) передачу її копії для реєстрації. За умови прийняття заяви за межами підрозділу – не пізніше години після прибуття до нього. Зважаючи на складність запровадження цієї системи обліку одночасно по всій державі пропонується в порядку експерименту ввести її з наступного року в декількох областях, де є тяганина у вирішенні матеріалів.

Аналог служби “911”

Наступна проблема в діяльності органів внутрішніх справ – несвоєчасний виїзд на місце події. З метою забезпечення оперативності виїздів на місця вчинення злочинів у слідчих підрозділах оновлено матеріально-технічну базу, криміналістичні лабораторії є в кожній області, закуповуються службові автомобілі. Тобто всі умови для цього створено, лише потрібно їх виконувати. Однак в окремих випадках, і це завдання виявляється занадто складним, – слідчо-оперативні групи виїжджають на місця подій із запізненням, а керівники органів внутрішніх справ взагалі не виїжджають.

Резервні групи направляються для огляду в одиничних випадках. На злочини виїжджає лише основна слідчо-оперативна група, прибуття якої може тривати годинами у зв’язку з великою кількістю викликів. Звідси й неякісні огляди, поспішно складені протоколи, незастосування криміналістичної техніки, розшукових собак, невиявлення та невилучення слідів злочину. Все це впливає на думку населення і його оцінку щодо діяльності міліції.

Саме тому вже сьогодні пропонується перебудувати роботу чергових частин міськрайлінорганів таким чином, щоб це була дійсно “швидка допомога” або аналог служби “911”. Для цього слід проаналізувати їх реальну можливість оперативно реагувати на заяви і повідомлення залежно від їх кількості, збільшити за необхідності штат, забезпечити матеріально-технічними засобами, транспортом. Працівники чергових частин повинні бути всебічно підготовлені, мати належні процесуальні та криміналістичні знання, знати основи взаємодії слідчих і оперативних працівників. Критерієм оцінки їх діяльності повинна стати саме швидкість реагування, недопущення випадків залишення хоча б одного повідомлення без уваги.

Створити у кожному органі, в структурі і штаті чергової частини групи документування для виїзду на місце події на нетяжкі злочини (крім слідчо-оперативних груп). Залежно від кількості населення та інших факторів таких груп документування може бути декілька. До складу групи повинен входити інспектор чергової частини з документування, який очолює її і є відповідальним за кінцевий результат вирішення заяви про злочин, а також помічник експерта – спеціаліст (посада якого вводиться додатково, враховуючи те, що в більшості райвідділів за штатом передбачено посаду лише одного експерта). Відповідальний черговий при надходженні інформації про злочин одразу направляє на місце події указану групу і паралельно – дільничного інспектора міліції та оперуповноваженого працівника.

При виявленні ознак тяжкого чи особливо тяжкого злочину повідомлятиметься чергова частина, яка негайно направлятиме слідчо-оперативну групу. До її прибуття група документування забезпечує охорону місця події, встановлює свідків, надає допомогу слідчому у розслідуванні кримінальної справи (яка порушується негайно) тощо. Якщо злочин є нетяжким, то прийнявши заяву та провівши огляд місця події, інспектором чергової частини одразу приймається рішення про порушення кримінальної справи (як органом дізнання) і проводяться невідкладні слідчі дії. Це дозволить позбавитися існуючої негативної практики неодноразового виклику особи до міліції з одного і того ж питання, що зараз у багатьох викликає незадоволення. Також слідчі не будуть марнувати час на “дрібні злочини”. Коли в процесі огляду місця події з’ясується, що відсутній склад злочину, інспектор складатиме про це мотивований рапорт.

При поверненні групи до органу внутрішніх справ начальнику негайно доповідатиметься рішення щодо порушення справи чи щодо проведення додаткової перевірки із зазначенням конкретної служби-виконавця. Тобто начальник органу повинен одразу приймати рішення, а не роздумувати над цим. Це ж стосується і слідчого, який, порушивши справу на місці події, при прибутті до органу він повинен буде негайно надати доручення начальнику ОВС щодо встановлення винних, якщо такі не встановлені.

Без тяганини у розслідуванні

Водночас для запровадження описаної моделі потрібно за рахунок перерозподілу наявної штатної чисельності у декілька раз збільшити чергові частини. І лише тоді буде відчутний ефект – громадяни побачать реальний результат, відповідно, підвищиться й імідж міліції. Більше того, це не потребуватиме значних витрат, оскільки на сьогодні у міськрайлінвідділах є чимало працівників, які розкриттям злочинів не займаються. Як приклад, у Німеччині на місця вчинення нетяжких злочинів та правопорушень виїжджають рядові працівники поліції і ними ж на місці здійснюється весь комплекс першочергових заходів.

Також вважається, що до покращення стану розкриття злочинів приведе й встановлення жорсткого контролю за своєчасністю порушення кримінальних справ. Так, з квітня цього року запроваджено негайну реєстрацію заяв про безвісне зникнення дітей, порушення кримінальних справ упродовж доби та залучення всіх розшукових можливостей для встановлення їх місцезнаходження. І як наслідок, із 6,6 тис. розшуканих у цьому році дітей понад 80 % знайдено впродовж першої доби.

У той же час, у переважній більшості інших категорій злочинів порядок та строки передачі матеріалів до слідчих підрозділів нічим не регламентовано. Саме тому на сьогодні необхідно затвердити порядок складання матеріалів перевірки, вимоги до форми, змісту документів і додатків до них, строки та процедуру їх передачі; типові переліки матеріалів, що оформлюються у результаті виїздів СОГ на місця подій залежно від виду злочину (вбивство, зґвалтування, розбій, грабіж, крадіжка тощо); зразки цих документів (протокол огляду місця, пояснення) тощо.

Одним із завдань експерименту повинно стати й покращення громадської думки про роботу міліції і, як наслідок, суттєве зменшення кількості звернень. Переважна кількість скарг стосується тяганини в розслідуванні, безпідставного зупинення слідства.

Так, повідомлення потерпілому про те, що у його справі зупинено слідство, розцінюється як закриття та небажання встановлювати винних. При цьому, Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає перебіг строку розслідування у справах про нерозкриті злочини й, фактично, у слідчого немає необхідності виносити постанову про зупинення слідства.

Відомо, що існуюча практика зупинення слідства іноді займає більше часу, ніж саме розслідування – складання постанови, заповнення статкарток, підписання їх у прокурора. У подальшому ці постанови неодноразово скасовуються, виносяться нікому не потрібні постанови про відновлення слідства, потерпілі та свідки повторно допитуються з одних і тих же питань. А робота повинна тривати весь час.

До речі, проектом нового КПК зупинення розслідування за невстановленням особи винного не передбачено. Саме тому робота над розкриттям злочинів повинна бути спільною, як це і передбачено відомчими нормативно-правовими актами – повинні утворюватися слідчо-оперативні групи, складатися реальні графіки заслуховування справ, а не “для відмітки”, керівники ж зобов’язані принципово реагувати на неналежну організацію взаємодії.

Більше того, організація роботи міськрайвідділу повинна будуватися за двома напрямами, які не пересікаються між собою. Перший – повна реєстрація та порушення кримінальних справ. Другий – розкриття злочинів. Лише у такому разі буде результат – «одні не укривають злочини», а інші – зацікавлені в їх найшвидшому розкритті. Потрібно живе спілкування з потерпілим. У перші ж часи та дні після вчинення злочину з боку дільничного й оперативного працівника повинна бути увага до постраждалого. Все це в кінцевому результаті впливає на думку населення.

З урахуванням викладеного пропонується внести зміни до наказів, якими регламентується взаємодія між слідчими та оперативними підрозділами саме у розкритті злочинів. Найближчим часом вказані зміни будуть ініційовані ГСУ. Упевнений, що запропоновані заходи дозволять у стислі строки – вже найближчим часом – без значних фінансових витрат покращити показники діяльності органів внутрішніх справ та змінити ставлення громадськості до міліції на краще.