Незалежність судової влади, попри всі декларовані владою наміри щодо її утвердження (ідеться про підтримку незалежності самої судової влади, осучаснення системи першого призначення на посаду судді, збільшення кількості суддів у складі Вищої ради юстиції, зменшення публічного тиску на суддів з боку представників виконавчої та законодавчої влади при розгляді конкретних судових справ тощо), так і залишається декларацією, оскільки в ситуації із судочинством в Україні мало що змінилося. Продовжують мати місце факти спроб представників виконавчої та законодавчої влади керувати судовою системою та впливати на прийняття рішень у судах. А розпочатий процес реформування системи судоустрою здійснюється доволі хаотично, без урахування пропозицій суддівської спільноти.

Приблизно такого висновку дійшли експерти з моніторингу незалежності суддів, проведеного Радою суддів України спільно з Центром суддівських студій у рамках проекту “Підтримка судової реформи в Україні” за сприяння Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва. У межах моніторингу було здійснено опитування українських суддів, результати якого представили на міжнародній конференції «Незалежність суддів в Україні» за участі представників влади, суддівського корпусу, науковців та міжнародних експертів. Запитання, на які відповідали судді, ґрунтувалися на міжнародних стандартах незалежності суддів, що містяться в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів та в інших міжнародних документах з цих питань.

Вітаючи учасників конференції, виконувач обов’язків Голови Верховного Суду України Анатолій Ярема відзначив ту велику роботу, яка проводиться в рамках цього проекту з 2007 року, подякувавши при цьому його організаторам та учасникам за дійсно непідробний інтерес до процесів реформування судової системи. «Таке публічне обговорення нагальних проблем, пов’язаних із діяльністю органів судової влади, має сприяти їх якнайшвидшому вирішенню. І бажано, щоб наслідки такої уваги знайшли своє втілення у відповідних пропозиціях та рекомендаціях, спрямованих на внесення змін до чинного законодавства», — наголосив він. За його словами, подібна міжнародна співпраця дає можливість урахувати багатий передовий досвід закордонних колег, продемонструвати представникам найвищих органів державної влади необхідність вжиття відповідних компетенційних заходів щодо реалізації міжнародних стандартів незалежності суддів у національному законодавстві, донести до європейської громадськості інформацію про реальний стан справ у судовій системі України.

Як прозвучало, сьогодні суддям і всім, хто усвідомлює суспільне призначення судової системи, вкрай складно уявити, аби суди якимось чином чи способом зазіхали на незалежність органів законодавчої або виконавчої влади. Зворотну ж ситуацію уявити цілком реально і, на жаль, не лише уявити. «Реалії життя такі, що незалежність судової влади навряд чи можливо автоматично убезпечити від різного роду посягань. Адже незалежність – явище багатогранне, має різні складові, тож і форми спроб її обмеження або втручання можуть бути надзвичайно різними – від політичних, законодавчих, фінансових тощо, до впливу на окремо взятого суддю або склад суду у зв’язку з розглядом ним конкретної справи», — констатував А. Ярема.

Тож цілком зрозуміла актуальність для України цієї внутрішньо державної проблеми, яка не в останню чергу зумовлена низьким рівнем правової культури в суспільстві. За словами А. Яреми, Верховний Суд України, активно використовуючи надані йому Конституцією та законом повноваження, постійно відстоює незалежність органів судової влади. Зокрема, він нагадав про прийняту постанову Пленуму ВСУ «Про незалежність судової влади» (від 13.06.2007 р.) та про ряд конституційних подань до Конституційного Суду України щодо відповідності окремих положень низки законів, що регламентують діяльність судової системи, Конституції України.

Підсумовуючи свій виступ, Анатолій Ярема зауважив, що «жарти» з незалежністю суду є неприпустимими, про що красномовно свідчить одне з останніх рішень Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс» проти України» (від 6 жовтня 2011 року), де втручання органів влади у судовий процес зумовило визнання ЄСПЛ факту порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, а державі Україна заявлено рекордну суму справедливої сатисфакції в понад 179 млн євро.

Продовжуючи тему незалежності суддів, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін у своєму виступі наголосив на необхідності чіткого визначення критеріїв притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, щоб уникнути можливих маніпуляцій. На його думку, настав час ухвалення єдиного дисциплінарного кодексу судді.

Відзначив І. Самсін і те, що Вища рада юстиції нині незаконно перебирає на себе повноваження ВККСУ, ініціюючи додаткову процедуру для кандидатів на призначення суддями вперше. За його словами, всі можливі перевірки кандидатів на посаду суддів закінчуються рекомендаціями Вищої кваліфікаційної комісії. Однак ВРЮ ініціювала додатковий етап відбору, який полягає в написанні реферату кандидата на посаду судді для проходження ним співбесіди. «Всі можливі перевірки закінчуються рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і саме на підставі цього документа Вища рада юстиції повинна або внести подання Президенту або відмовити в такому внесенні. Проте сьогодні склалася ситуація, яка не вселяє впевненості у кандидатів на посаду судді і яка затягує процедуру першого призначення», – сказав голова ВККСУ, додавши, що як суддя Верховного Суду України абсолютно впевнений у тому, що коли діють два закони, які регулюють одну процедуру, то застосовується останній з них. У даному випадку мається на увазі Закон «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року.

На переконання голови ВККСУ, додатковий етап відбору кандидатів на посаду суддів вперше, ініційований ВРЮ, ставить під загрозу незалежність судової влади в Україні і додає непрозорості цій процедурі. При тому він нагадав, що після прийняття Закону «Про судоустрій і статус суддів» міжнародні експерти, зокрема члени Венеціанської комісії, попереджали про необхідність перегляду ролі ВРЮ в процедурі першого призначення суддів та встановлення конкретних повноважень цього органу.

У свою чергу директор Центру суддівських студій Наталія Верещинська детальніше ознайомила присутніх з основними результатами досліджень. Зокрема, за її словами, поступово зменшується публічний тиск на судову владу з боку представників законодавчої та виконавчої влади, але внесення змін до законодавства без погодження з представниками судової влади створює загрозу зниження рівня незалежності суддів. Фінансове ж та матеріально-технічне забезпечення судових органів і надалі здійснюється традиційно за залишковим принципом. Вимагають конкретного виконання й соціальні гарантії незалежності суддів.

Свою думку щодо незалежності судової системи в Україні висловив і суддя Конституційного Суду у відставці Микола Козюбра. На його переконання, через існуючу процедуру призначення суддів можливий політичний вплив на формування суддівського корпусу. «Нам сьогодні необхідно усунути такий вплив, позбавивши главу держави і парламент права призначати суддів», — переконаний науковець.

Про необхідність дотримання міжнародних стандартів незалежності суддів говорив під час конференції і голова Ради суддів України, суддя ВСУ Ярослав Романюк. Як прозвучало, державні установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об’єднання повинні поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Судді та судова влада, у свою чергу, мають підтримувати (без шкоди для своєї незалежності) конструктивні робочі відносини з установами та органами влади, а виконавча та законодавча влада зобов’язана забезпечувати незалежність суддів та унеможливлювати ситуації, що можуть її обмежити. А коментуючи рішення судів, посадовці мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї. На думку голови Ради суддів України, має відчутно зрости й роль органів суддівського самоврядування в Україні, зокрема, щодо реального відстоювання незалежності суддів. Має бути відлагоджена й ефективна комунікація між представниками законодавчої, виконавчої та судової влади.

На думку ще однієї учасниці дискусії, кандидата юридичних наук Олени Захарової, абсурдним на сьогодні є факт притягнення суддів до дисциплінарної відповідальністі за порушення таємниці нарадчої кімнати. На її переконання, така підстава мала б сенс лише за відновлення принципу безперервного розгляду справ, коли суддя не має право приступати до розгляду будь-якої іншої справи до того моменту, поки він не завершить попередню. «Про яку таємницю нарадчої кімнати, яку незалежність судді можна говорити, якщо справи в українських судах розглядаються раз на місяць, при цьому вони постійно відкладаються і переносяться як з об’єктивних, так із інших причин. І навряд чи хтось зможе стовідсотково гарантувати, що в цей період на рішення судді не впливатимуть зацікавлені в ньому особи», — підкреслила вона.

За словами О. Захарової, не можна говорити про незалежність суддів і в частині їхнього фінансового забезпечення. «Сьогодні всі судді фінансово залежні. І залежні вони, в першу чергу, від органів виконавчої влади, а інколи і від органів законодавчої влади – в період формування бюджету», — констатувала вона.

P.S. Як підсумок дискусії, беручи до уваги все вищезазначене, на жаль, можна констатувати посилення впливу представників законодавчої та виконавчої влади на суддів під час розгляду конкретних судових справ. Також можна говорити, що для України сьогодні існує загроза створення нової системи політичного впливу на суддів — за допомогою позапроцесуального тиску на них представників судів вищих інстанцій.

Інформація до роздумів

Нещодавно Президент України підписав закон, яким скасовується вимога вносити всі рішення суддів до Державного реєстру судових рішень, який є відкритим для загалу в мережі Інтернет. Відтепер рішення потраплятимуть туди, лише якщо цього захоче Державна судова адміністрація і Рада суддів. На практиці це означає, що дізнатися, які рішення прийняв той чи інший суддя або подивитися інші рішення, що цікавлять будь-якого громадянина України, стане значно складніше. Хоча сам реєстр створювався якраз для більшої прозорості роботи суддів. Він обійшовся й обходиться платникам податків у десятки мільйонів гривень.

Максим ІЛЛЮК

Теги: