Старі вади нового законодавства про підприємництво

Михайло МАКСИМИК,
магістр права, директор юридичного бюро

Перша половина 2011 року виявилася багатою на законодавчі зміни у царині підприємництва. Верховна Рада внесла, зокрема, корективи до Цивільного і Господарського кодексів, до Законів «Про господарські товариства» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». Це дало можливість представникам влади говорити про спрощення процедури започаткування підприємницької діяльності. Так, наприклад, у № 31 «ЮВУ» за 6-12 серпня ц.р. про законодавчі новели з гордістю повідомляв директор департаменту Державної реєстраційної служби України Олександр Барбелюк. Але чи й справді започаткувати власну справу в Україні стало легше?

Отже, на думку О.Барбелюка, зайнятись тепер підприємницькою діяльністю простіше, оскільки: засновники юридичної особи самостійно визначають розмір статутного фонду і порядок та строки його формування; підписи засновників (фізичних осіб) на статуті засвідчувати в нотаріальному порядку не обов’язково; юридичні особи можуть діяти на підставі модельного (типового) статуту; замість свідоцтва про державну реєстрацію засновники отримують витяг з Дежавного реєстру; незабаром існуватиме можливість подавати документи для державної реєстрації в електронному вигляді.

На перший погляд, прийняті зміни справді полегшують життя потенційного бізнесмена. Однак чи це справді так? Насамперед варто зазначити, що державна реєстрація – лише один, хоча й вагомий, крок у легалізації суб`єкта підприємництва. Самої лише державної реєстрації недостатньо для того, щоб новостворене підприємство чи підприємець могли офіційно розпочати свою діяльність. Існують ще так звані післяреєстраційні процедури (виготовлення печатки, відкриття рахунку у банку, постановка на облік у державні цільові фонди тощо), необхідні для остаточної легалізації суб`єкта підприємництва. Однак про це трохи згодом.

Законодавчі зміни в частині необов`язковості нотаріального засвідчення справжності підписів засновників на статуті – річ позитивна. Однак зазначені зміни не були узгоджені з нормативними актами, які регулюють банківську та нотаріальну діяльність. Як наслідок – у засновників виникла досить неприємна проблема. Як відомо, юридичні особи зобов`язані мати банківський рахунок. При його відкритті, серед інших документів, засновник (чи уповноважена ним особа) обов’язково повинен надати банку нотаріально засвідчену копію статуту підприємства. Але нотаріуси відмовляються посвідчувати копію статуту, підписи засновників на оригіналі якого не були засвідчені нотаріально. Тому деякі новостворені підприємства змушені були спішно вносити до статуту несуттєві (формальні) зміни, нотаріально засвідчувати підписи своїх засновників, проводити державну реєстрацію цих змін, нотаріально засвідчувати копію такого зміненого статуту й лише після цього відкривали рахунок у банку. Тож чи були продуманими відповідні зміни до законодавства?

Стосовно формування статутного фонду (складеного капіталу) варто зазначити таке. Справді, зменшення його розміру в товариствах з обмеженою відповідальністю до однієї мінімальної заробітної плати й наступне надання засновникам права самостійно визначати розмір, порядок та строки формування статутного фонду полегшили доступ до використання цієї організаційно-правової форми ведення бізнесу. Однак не зовсім зрозуміло, чим тепер (за винятком процедури прийняття рішень) ТОВ відрізняється, наприклад, від приватного підприємства. Різкого збільшення кількості ТОВ у країні поки що не спостерігається.

Влада пишається також тим, що спростила процедуру отримання суб`єктами підприємництва печаток. мається на увазі відміну наказу МВС України про отримання дозволів на їх виготовлення. У перспективі – запровадження практики, за якою навіть для юридичних осіб використання печатки буде не обов`язком, а правом. А поки печатка є обов’язковим атрибутом підприємства, засновникам доводиться її виготовляти. За традицією, звертаються вони до фірм, які «промишляли» цією роботою й раніше. Однак пакет документів для виготовлення печатки залишається майже незмінним – за винятком дозволу міліції.

Окремо потрібно звернути увагу на розрекламовану чиновниками відміну свідоцтв про державну реєстрацію. На суб`єктивний погляд автора, великої необхідності в такому кроці не було. Однак заявлений владою намір відмовитися від свідоцтва про держреєстрацію і, таким чином, полегшити процедуру започаткування бізнесу, виявився, по суті, фальшивкою. Річ у тому, що статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» передбачено видавати, замість свідоцтва, витяг з Єдиного державного реєстру. Тобто йдеться лише про заміну одного папірця іншим. Всі без винятку державні та недержавні структури сприйняли нову редакцію вищезгаданої статті саме так: замість свідоцтва про реєстрацію тепер є витяг. Ні виготовити печатку, ні поставити підприємство на облік в державні цільові фонди, орган статистики тощо без витягу з реєстру неможливо. То чи варто було город городити?

І вже зовсім абсурдною виглядає ситуація з відкриттям банківського рахунку. Для цього дійства потрібні банківські картки зі зразками підписів керівника та, за наявності, головного бухгалтера. Справжність підписів цих посадових осіб підприємства на банківській картці засвідчується нотаріусом. Але для засвідчення справжності підписів нотаріусу потрібно надати виписку з Єдиного державного реєстру (не плутати з витягом). Проблема полягає в тому, що виписка є чинною протягом… одного дня. Якщо з певних причин керівник підприємства не встиг у день отримання виписки звернутися до нотаріуса, то документ втрачає чинність, і все потрібно розпочинати заново. Необхідність надання нотаріусу виписки обґрунтовується тим, що в ній зазначаються відомості про керівника підприємства й прийняття засновниками або судом рішення про припинення юридичної особи. Вважаю, що вимагати таку інформацію на етапі створення підприємства – безглуздо. Адже важко припустити, що керівник піде відкривати рахунок, знаючи про рішення власника закрити щойно відкрите підприємство…

На жаль, перелік подібних недоречностей у «реформованому» підприємницькому законодавстві можна продовжити. Тож, вести сьогодні мову про реальне спрощення процедури започаткування власної справи передчасно й, гадаю, не зовсім коректно.

Прокоментувати оцінки й позицію Михайла Максимика щодо ситуації із застосуванням
власної справи редакція попросила згаданого у статті Олександра БАРБЕЛЮКА,
директора профільного департаменту Державної реєстраційної служби України.

– Варто визнати, що говорячи про колізійні норми нормативно-правових актів різної сили та проблеми, які досі виникають під час реєстрації підприємницької діяльності, автор статті до певної міри має рацію. В даному випадку, на жаль, законодавець у прикінцевих положеннях Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» не зазначив про необхідність приведення відомствами своїх нормативно-правових актів до вимог закону. Тому це питання буде вирішуватися додатково в установленому порядку.

Стосовно питань формування статутного фонду (складеного капіталу), то слід сказати, що завдання ставилося саме спростити процедуру започаткування товариств з обмеженою відповідальністю, як наймасовішої організаційно-правової форми юридичної особи для здійснення підприємницької діяльності. І воно, як на наш погляд, виконано.

З іншого боку, при виготовленні печаток скасування не потрібен дозвіл міліції. Відповідно зменшилися й витрати підприємця за рахунок скасування плати за отримання такого дозволу. Крім того, зменшилися і втрати часу для проходження цієї процедури.

Щодо скасування свідоцтв про держреєстрацію, то дійсно практика дії відповідних норм законодавства в основному підтверджує думку пана М. Максимика. Тому Укрдержреєстр зараз працює над вирішенням проблем, які постали після запровадження даного закону.

Стосовно ж вказаної проблеми щодо виписки з Єдиного державного реєстру, то підкреслю, конкретного терміну її дії законом про реєстрацію не встановлено. Виписка є дійсною до того часу, доки до вказаного реєстру не будуть внесені зміни до відомостей, що зазначені в ній.

Наостанок відзначу, що зауваження пана М. Максимика є цікавими, й автору варто лише подякувати за його прагнення розібратися в проблемі з тим, щоб максимально полегшити стан підприємців в Україні. Заразом скажу, всі слушні зауваження і пропозиції обов’язково будуть враховані при розробці нових проектів нормативно-правових актів, спрямованих на усунення адміністративних бар’єрів, що стоять на заваді розвитку підприємництва.

Теги: