Євген СТРЕЛЬЦОВ,
доктор юридичних наук, доктор теології,
професор, член-кореспондент Національної
академії правових наук України, заслужений
Діяч науки і техніки України, проректор
Одеського національного університету імені
І.І. Мечникова

В. Шевчук,
ст. викладач кафедри
кримінального права,
кримінального процесу
та криміналістики
Одеського національного
університету імені
І.І. Мечникова

Стратегічний розвиток української держави, здійснення політичних, соціально-економічних та правових реформ ставить перед українським суспільством важливі завдання. Одне з основних, яке пов’язано з підготовкою кваліфікованих фахівців для діяльності в усіх сферах нашого суспільного життя, має комплексний характер, тому що включає в себе себе низку принципових заходів, направлених на створення такої системи освіти, яка може об’єктивно готувати спеціалістів, озброєних сучасними знаннями, високою культурою, необхідним рівнем громадської та соціальної свідомості. Підкреслюючи це, Президент України В.Ф. Янукович зауважив, що всі аргументи «вимагають нової якості освіти». 

Завдання освітянської сфери

Саме знання – на думку комісара ЄС з питань освіти, культури, багатомовності та молоді А. Вассіліу – є ключем для виходу з кризи та створення сталої соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Підготовка висококваліфікованого фахівця для кожної галузі суспільного життя потребує, на нашу думку, низку важливих заходів у системі вищої освіти. Необхідно підкреслити, що за останні роки заходи з цього приводу, які здійснює держава і, в першу чергу, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, набувають все більшої визначеності та реальності. Не деталізуючи ці заходи, слід відзначити, що вони охоплюють широкий спектр питань, спрямованих на покращення кількісних та якісних показників у сфері вищої освіти, починаючи з реформування галузевого законодавства та закінчуючи жорсткими організаційно-правовими рішеннями щодо позбавлення ліцензії окремих вузів на здійснення освітянської діяльності.

Безумовно, реформування вищої освіти – це складний і тривалий процес, який має достатньо багато відомих проблем об’єктивного та суб’єктивного характеру, кожна з яких потребує уваги. Але на одну з основних, яка на нашу думку, все ж має в основному суб’єктивний характер, звернемо увагу в цій публікації.

Якщо казати популярно, то, як відомо, держава через відповідні вищі навчальні заклади (далі – вузи), які мають необхідний рівень і в зв’язку з цим отримали необхідний дозвіл (ліцензію) на здійснення освітянської діяльності, повинна передати необхідний обсяг знань, що відповідає визнаним нею стандартам, відповідним особам, які вчаться у конкретному вузі. Незважаючи на всі сучасні новації в освітянському процесі (дистанційне навчання, тестова перевірка знань, здійснення навчальних процесів через електронні мережі і тощо), фігура викладача у вузах усіх країн традиційно залишається основною в такому процесі. Саме через викладача, не деталізуючи форми його навчальної діяльності, здійснюється основний процес «наповнення» студента необхідним, визнаним відповідним стандартом для кожної спеціальності, обсягом знань. Це підкреслює, що фігура викладача є однією, поруч зі студентом, з основних фігур у здійсненні освітянської діяльності. Саме від викладача, його загальнолюдського, рівня фаховості, морально-етичного рівня тощо, залежить його комплексний вплив на загальну свідомість та професіональний рівень молодої людини.

Правовий погляд

З урахуванням цього найбільш негативним фактором у сучасній освітянській діяльності, на нашу думку, слід вважати неформальні корисливі відносини між викладачами або, якщо казати більш точніше, науково-педагогічними працівниками вищих навчальних закладів (далі – НПП) і студентами. Це проблема, яка, на жаль, не нова для нашої освіти, і яку ми вже обговорювали навіть на спеціальному рівні. Але сьогодні, по-перше, у зв’язку з необхідністю проведення суттєвих у цій сфері, і, по-друге, враховуючи, що таке явище лише додає динаміки, ми вимушені звернутися до її аналізу.

Почнемо з більш фахових, які, наприклад, пов’язані з визнанням особи НПП, при вчиненні таких діянь, як спеціального суб’єктка злочину. Ці ознаки закріплені у ч. 2 ст. 18 Кримінального кодексу України (далі – КК України), згідно з якого спеціальним суб’єктом злочину визнають таку особу, що поряд зі «звичайними», має додаткові ознаки, саме завдяки яким вона і може вчинити відповідний злочин. Таке визначення спеціального суб’єкту в цілому сприймається теорією і практикою, але щодо кількох категорій аких суб’єкта, зокрема, тих, що можуть здійснювати такі повноваження залежно від характеру діяльності, яку особа здійснює в конкретний період, існує певна дискусія.

Одна з них – це можливість розглядати як такий суб’єкт НПП і, зокрема, необхідність визначення правого статусу НПП як спеціального суб’єкт складу злочину, відповідальність за який передбачена ст. 368 КК України – одержання хабара. З цього приводу існують різні думки та правові позиції провідних вітчизняних та зарубіжних вчених (В. Г. Павлов, О. Я. Крупко Д.І., Свєтлов, Є. Л. Стрельцов та ін.).

Наведемо свої доводи з цього приводу. Почнемо із загальних положень. НПП набуває певні ознаки, які виділяють його із загального переліку працівників вищого навчального закладу з того моменту, коли він офіційно займає посаду НПП і починає здійснювати науково-педагогічну діяльність. Ще більшої конкретизації це набуває тоді, коли до встановленого обсягу його науково-педагогічної діяльності входить право на прийняття заліку, іспиту, курсової роботи, звіту про проходження практики, проведення інших форм та видів заліково-екзаменаційного контролю, оскільки тим самим він отримує право здійснювати діяння, які мають конкретні юридичні наслідки або породжують конкретні юридичні факти, а саме: право розпорядження правами інших суб’єктів навчально-педагогічних правовідносин, тобто правами тих осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, як-то: правом на одержання відмітки про складання заліку або іспиту, іншого виду заліково-екзаменаційного контролю тощо, тільки відповідно до ступеня своєї підготовки для цього. Набуття такого права дає НПП можливість вчиняти дії, які і мають відповідні правові наслідки, наприклад, складання іспиту або заліку є необхідною умовою для студента в подальшому переведенні його на наступні курси, отримання стипендії (для студентів бюджетної форми навчання), складання загального рейтингу успішності студентів, при вирішенн,і наприклад, питання про переведення з контрактної форми навчання на бюджетну або при зарахуванні для навчання на освітньо-кваліфікаційний рівень магістра тощо. Такий правовий статус НПП і тим самим можливість вчинення вищевказаних дій підтверджує наявність у нього відповідних прав і обов’язків, у тому числі і при аналізі його статусу з позицій кримінального права, що, в свою чергу, свідчить про наявність у нього ознак спеціального суб’єкта.

Момент виникнення цього організаційно-розпорядчого права підтверджується, зокрема, низкою письмових доказів, наприклад, у загальному плані підписом НПП у журналі одержання заліково-екзаменаційної відомості, і вважається реалізованим з моменту повернення заліково-екзаменаційної відомості до деканату вищого навчального закладу і підпису НПП у відповідній графі зазначеного журналу. Але факт розпорядження НПП своїм правом на відмітку про складання певної навчальної дисципліни може бути підтверджений і самою відміткою про складання, і підписом НПП, проставленим у заліковій книжці студента та заліково-екзаменаційній відомості, виданої відповідно до вимог законодавства про вищу освіту за наявності всіх необхідних реквізитів.

Застосовуючи метод логічно-структурного аналізу законодавства про вищу освіту, вбачається, що відмітка про складання певної навчальної дисципліни є, умовно кажучи, дробовою складовою частиною підтвердження виконання вимог встановленого навчального плану та отриманням загального права на одержання документа (диплома) про вищу освіту встановленого зразка, в разі успішного особистого складання студентом цієї навчальної дисципліни.

Тому для одержання остаточного права на диплом встановленого зразка студент повинен успішно пройти підсумковий контроль з усіх навчальних дисциплін, передбачених навчальним планом, для одержання необхідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Припускаючи, наприклад, що для одержання права на диплом освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра студент, в середньому, повинен успішно пройти підсумковий контроль із 80 навчальних дисциплін (10 навчальних дисциплін за семестр), то, починаючи з одержання першого заліку, він здобуває право на 1/80 частину свого законного права на диплом. І так, поступово просуваючись, він у повному обсязі виконує необхідний план. І, навпаки, неодержання заліку хоча б з однієї навчальної дисципліни протягом одного семестру або одного навчального року тягне за собою відомі правові наслідки: недопущення до складання сесії в разі наявності академічної заборгованості, непереведення на наступний курс, залишення на повторний курс навчання, відрахування із вищого навчального закладу і, врешті-решт, – неодержання диплома встановленого зразка, право на одержання якого регламентовано законом.

Тому НПП, здійснюючи свої професійні обов’язки в частині права розпорядження правами інших суб’єктів навчально-педагогічних правовідносин, незалежно від форми реалізації цього права, набуває ознак спеціального суб’єкта складу злочину, відповідальність за який встановлена в нормах Розділу XVII «Злочини в сфері службової діяльності» КК України. Або, якщо казати про це на більш загальному рівні, то, зловживаючи своїми суб’єктивними правами, НПП завдає шкоди системі об’єктивного права, оскільки за певну грошову винагороду фактично змінює об’єктивне право, а відтак невиконані ним норми об’єктивного права стають мертвими нормами права.

Таким чином, протиправно використовуючи своє право на занесення відмітки про складання навчальної дисципліни і приймаючи за це матеріально-грошову винагороду, НПП тим самим зловживає своїм правом на передачу дробової складової частини права на одержання диплома встановленого зразка тій особі, яка не виконала своїх обов’язків, передбачених законодавством про вищу освіту, а отже, і не здобула законного права на одержання відповідного диплома, в кожному конкретному випадку – його частини (частин).

Наш погляд на наслідки та шкоду

Наступне питання, яке потребує свого розгляду, це – спроба більш точного встановлення тих негативних наслідків, які виникають через такі діяння, та тієї шкоди, яка може бути завдана в результаті таких наслідків. При аналізі цих питань вказується на наступні загальні наслідки: підрив авторитету, порушення нормальної діяльність відповідних установ, посягання на права і свободи громадян, особливо в разі примушування до таких діянь, незаконна винагорода, яку отримує суб’єкт, вчиняючи такі діяння і які є протиправними, тощо. Але, мабуть, багатьма людьми ці загальні визначення не дуже сприймаються. Ну, авторитет, ну, нормальна діяльність… є в цьому певний елемент абстрактності. Але це зовсім не так, особливо в аналізован випадках. Ці діяння мають негативні наслідки і для пересічних громадян, які, можливо, саме цього не розуміючи, безпосередньо зацікавленні в тому, щоб освітянські процеси в вузах відбувалися на якісному рівні і ми мали в нашому суспільстві кваліфікованих фахівців. Спробуємо це довести.

Декілька попередніх загальних зауважень з кримінально-правових позицій. На нашу думку, конкретне діяння визнається злочинним (криміналізується) тоді, коли шкода суспільним відносинам, яку воно завдає, є такою, що визнається суспільно небезпечною. Саме наявність такої шкоди і є основною системоутворюючою ознакою злочинного діяння. Немає шкоди необхідного рівня – немає злочину. Але в зв’язку з тим, що така шкода може мати різний характер і не завжди її можливо «спокійно» і чітко встановити в правовій практиці, законодавець пропонує різні за своєю конструкцією склади злочинів в Особливій частині КК, а саме: матеріальні, формальні та усічені. Підкреслюємо, що поза залежності від конструкції всі злочинні діяння мають суспільно небезпечні наслідки, але в матеріальних складах законодавець «вимагає» їх встановлення, у формальних – встановити тільки діяння, розуміючи при цьому, що про наслідки законодавець і сам все «знає», в усічених – момент закінчення злочину переноситься законодавцем на більш ранню стадію, теж традиційно без необхідності встановлення відповідної шкоди, в зв’язку з підвищеною небезпекою таких діянь та їх посяганням на декілька об’єктів одночасно. Саме тому, в зв’язку зі складністю визначення в кожному конкретному випадку суспільної шкоди від аналізованого виду злочинів, ми, як правило, «обмежувались» вищевказаними загальними висновками щодо її визначення.

Але в цій публікації ми відійдемо від таких достатньо традиційних висновків щодо зазачених діянь і спробуємо більш предметно визначити всю множинність суспільно негативних наслідків від таких діянь та ту шкоду, яка ними завдається.

Отже, загальні негативні наслідки від подібних діянь, по-перше, полягають у тому, що держава, проводячи необхідні організаційно-змістовні заходи, витрачаючи на це достатні кошти, здійснюючи відповідну соціальну підтримку освітянської системи в цілому та кожного вузу та його працівників зокрема, не отримує той кінцевий інтелектуально-організаційний продукт, до «створення» якого вкладаються відповідні соціальні зусилля і з яким держава пов’язує свій подальший соціальний розвиток. Так відбувається тому, що людина, яка отримала диплом про закінчення відповідного вузу, що вказує на те, що вона має вищу освіту, об’єктивно не є саме тим інтелектуально-організаційним продуктом, який замовляла держава у відповідному вузі і на який вона мала певні соціальні плани та «надії». Причому, на нашу думку, за великим рахунком, це відбувається незалежно від кількості «примарних» оцінок, які отримала конкретна особа під час так званого навчання. Так, коли таких оцінок багато або навіть всі вони «примарні», то це взагалі не обговорюється – все і так цілком зрозуміло. Але, з нашої точки зору, коли навіть кількість таких оцінок, умовно кажучи, невелика, то це все одно значно впливає на фаховий рівень такої особи. Відомо, що при затвердженні стандарту відповідної спеціальності, складанні плану вивчення навчальних дисциплін, які входять до цього стандарту, дотримуються обов’язкових правил, у тому числі внутрішнього погодження дисциплін, що вивчаються послідовності в їх вивченні, їх розподілу на відповідні взаємопов’язані групи тощо. Тому відсутність навіть однієї дисципліни в такому обов’язковому взаємопов’язаному переліку дисциплін розриває такий продуманий фаховий «ланцюг» та ставить під сумнів можливість досягнення загальної мети, яку держава ставить перед вищою освітою. Розуміють такі наслідки і в закордонних країнах. Наприклад, нещодавно, враховуючи висновки акредитаційної комісії, в Чехії було прийнято рішення про закриття з наступного навчального року юридичного факультету Пльзенського університету. Одним з основних аргументів в прийнятті такого рішення були встановлені факти, коли багато людей отримували дипломи не відвідуючи заняття на цьому факультеті. Див., Операція «Ліквідація», або Кінець корумпованого юрфаку. Юридичний вісник України, № 6 (867), 11-17 лютого 2012 р., с.9. 

Слід підкреслити, що всі ці положення мають свій соціально-правовий вираз і чітко закріплені в основних освітньо-правових документах, де вказується, що обов’язок вищого навчального закладу полягає в забезпеченні виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою і може бути реалізований виключно через діяльність НПП, які, в свою чергу, повинні для цього виконати свої обов’язки в підготовці фахівців за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем. І саме ці, закріплені в законодавстві вимоги, порушуються в результаті вчинення аналізованих дій.

Але фігуру НПП, яка схильна до таких дій, не потрібно розглядати тільки як «звичайного» правопорушника, а ще і як таку, котра свою скомпрометовану ідеологію не тільки певною мірою оприлюднює, вчиняючи відомі дії. Враховуючи специфіку місця його роботи, слід враховувати, що свою ідеологію, поведінку він безпосередньо поширює на все оточуюче його середовище, яке, як правило, на дев’яносто відсотків складають молоді люди, духовний розвиток яких знаходиться у стадії формування і має властивість накопичувати приклади поведінки старших.

Необхідно спеціально підкреслити, що НПП, які такі дії ставлять на відомий «промисловий» рівень, отримують і так званий зворотний зв’язок. Наприклад, вибравши таку поведінку, практично всі з них дуже часто «зупиняються» в своєму подальшому професійному розвитку, тому що головною в їх діяльності стає зовсім інша мета, ніж та, що офіційно проголошена, що, в свою чергу, теж має реальний вплив на рівень доведення необхідних знань до студентів.

Фахівці взагалі вважають, що невиконання НПП встановлених педагогічних обов’язків з навчання та виховання студентів, через бажання НПП вступити у неформальні товарно-грошові відносини з молодими людьми, яких вони повинні вчити та виховувати, слід визнавати антипедагогічною діяльністю з реальними ознаками професійної непридатності та моральної деградації.

Можливі і інші, не менш важливі, наслідки від таких діянь. Наприклад, коли протиправно виділяються одні особи, а інші, особливо в випадках урахування таких оцінок при участі в різних навчально-наукових конкурсах, отримують «звичайні» оцінки, то це не тільки надає комусь протиправні бонуси, а й реально порушує права тих, хто йшов законним шляхом або був штучно виключений з такого конкурсу. Доречи, існує думка, що взагалі корупційні прояви порушують права і свободи громадян на вільний розвиток.

Обов’язково слід звернути увагу і на ті значні, а, можливо, і незворотні зміни, які в результаті таких випадків відбуваються із загальним менталітетом студентів. Молоді люди, які, по суті, саме в вузі роблять перші кроки в своєму самостійному дорослому житті, маючи при цьому внутрішню свободу, впевненість у своїх можливостях, свою, якщо бажаєте, внутрішню чесність, яка потім може еволюціонувати в патріотизм та відповідальність, часто не витримують такої соціальної «протидії». Подібні випадки дуже часто не тільки змінюють їх, а й просто безжалісно «ламають», коли ПНН ставлять їх в таке становище, що молоді люди вимушені погодитися з відомими умовами так званого складання заліків і іспитів. Є обставини, які додатково посилить негативізм таких діянь. Наприклад, коли це відбувається із самого початку навчання ( в першу сесію чи на першому курсі) або за відвертим «нахабством» викладача. Взагалі, якщо це відбувається за ініціативи ПНН, то, на нашу думку, більш небезпечних вчинків в освітянській сфері взагалі неможливо уявити.

У цілому, в результаті таких дій ми не просто отримуємо духовно незрілих та професійно непідготовлених людей: такі події дуже часто і дуже швидко створюють з таких молодих людей безвідповідальних циніків, які, і це слід спеціально підкреслити, через небагато років будуть керувати нашою країною, в тому числі і нашим особистим та громадським життям, маючи при цьому завдання не тільки повернути витраченні гроші, а відповідний внутрішній настрій для багатьох інших порочних вчинків. Принадлива перспектива …

Так, держава та керівництво відповідного міністерства роблять певні кроки щодо обмеження таких явищ. В усякому разі, наприклад, зміни умов вступу до вузів, які сьогодні здійснюються, дають можливість людям бути достатньо активною стороною в цих процесах. І дії такого напрямку міністерство продовжує. Але завжди слід розуміти певну рутинність освітянської сфери та загальну складність таких процесів.

Тепер трохи про нашу особисту шкоду від таких діянь. Необхідно розуміти, що таке становище в освітянській сфері достатньо швидко може призвести до того, що в нашому суспільстві не стане кваліфікованих вчителів, лікарів, економістів, інженерів, аграріїв, представників сучасних високотехнологічних професій і багатьох інших спеціальностей, які конче потрібні державі для її подальшого цивілізованого розвитку, а нам особисто – для забезпечення нашого спокійного життя. І якщо принципово не виправити цю ситуацію, то дуже швидко в нашій країні відсутність необхідних категорій фахівців стане реальністю. А певні «залишки» молодих людей, які мають відповідний фах, скоріше всього, розуміючи таку загальну ситуацію, поїдуть шукати свою долю в інших місцях. Продовжуючи цю тезу, слід сказати, що, коли такі події починають достатньо постійного характеру, мають відповідну динаміку, стають певною мірою «масовими», то це, як правило, сприяє такому накопиченню негативних наслідків у суспільстві та їх певної структуризації, що це, в свою чергу, може призвести таке суспільство до його поступової інтелектуальної та духовної деградації, втрати промислово-економічного потенціалу з усіма наступними наслідками. І всі ми повинні це добре розуміти.

Спільне завдання

У цілому, освітянська діяльність, набуваючи статусу пріоритетного напрямку в стратегії майбутніх соціальних перетворень, потребує як свого подальшого вдосконалення, так і усунення наявних в ній негативних явищ, у тому числі і таких, про які йшлося у цій публікації. Ми повинні розуміти, що підготовка необхідних фахівців – це не тільки загальнодержавне завдання, в цьому є і наша особиста зацікавленість, якщо бажаєте, навіть егоїстичні інтереси, бо діяльність таких фахівців стосується і усіх нас безпосередньо. Складно налагоджувати особисте життя, коли в суспільстві немає необхідних фахівців, які повинні забезпечувати цивілізоване життя членів цього суспільства.

Саме тому, на нашу думку, Президент України В. Янукович спеціально підкреслює: «Переконаний, в питанні реформи освіти ми усі маємо бути союзниками. Це – загальнонаціональна справа». Це потрібно всім нам враховувати, плануючи наше особисте майбутнє та думаючи як про внутрішню якість нашої держави, так і про її конкурентоспроможне та авторитетне становище на міжнародному рівні.

Теги: