Побудова громадянського суспільства, панування правового закону і правової держави має конкретну мету – утвердження непорушних прав, свобод людини і громадянина, що вимагає від осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, чіткого виконання своїх обов’язків.

У доктрині кримінального і кримінально-процесуального права, залежно від певного етапу розвитку нашої держави, завжди було актуальним питання законного і обґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які реалізовують найважливіші державні функції. Цього вимагає реалізація конституційних принципів побудови демократичної держави.

Василь ФАРИННИК,

Аналізуючи чинне кримінально-процесуальне законодавство України щодо відповідності останнього сучасним реаліям, не можна не звернути увагу на відсутність в ньому норм, які б визначали особливості провадження у кримінальних справах щодо окремих категорій осіб, таких, наприклад, як народні депутати, судді Конституційного Суду України, судді різних рівнів, кандидати у Президенти України, слідчі, адвокати тощо.

Особливий порядок досудового розслідування стосовно осіб, які володіють кримінальним процесуальним імунітетом, зумовлює відповідні процесуальні правила щодо здійснення кримінального провадження, тобто необхідність отримання органами, які уповноважені проводити досудове розслідування, відповідних дозволів.

Одним із таких суб’єктів у кримінальному провадженні виступає суддя, на особливостях притягнення до відповідальності якого і пропоную зупинитись більш детально.

Згідно з чинним законодавством України суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України

Перш за все слід відзначити, що у чинному Кримінально-процесуальному кодексі не закріплено порядку притягнення судді до кримінальної відповідальності у разі вчинення останнім злочину. У зв’язку з цим положення глави 37 нового Кримінального процесуального кодексу України є позитивним кроком з точки зору у процесі реформування органів кримінальної юстиції. Поява окремої глави «Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб» стала результатом кодифікації правових норм, закріплених у чинних законах України та підзаконних актах.

Для забезпечення ефективної діяльності судді під час відправлення правосуддя ст. 126 Конституції України передбачено систему гарантій, серед яких основними є незалежність та недоторканність суддів.

Незалежність полягає у тому, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. У своїй роботі він керується положеннями Конституції, законів України, принципом верховенства права.

Незалежність судді також забезпечується особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності.

Зупинимось більш детально на останньому.

На підтвердження положень Конституції у своєму рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. У цьому і полягає сутність недоторканності як гарантії ефективного здійснення правосуддя.

Недоторканність не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер і її мета – не тільки убезпечити суддю від незаконного втручання в його діяльність, а й сприяти належному здійсненню правосуддя.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Він також не може бути підданий приводу чи  примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

Чинним законодавством передбачено ще ряд процесуальних особливостей та заборон. Так, сьогодні кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України.

Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Сьогодні особливості порядку притягнення судді до відповідальності визначаються Конституцією, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України» та «Про Регламент Верховної Ради України».

Цей порядок має двоякий характер. З одного боку, він покликаний створити належні умови для роботи суддів, аби унеможливити незаконне, необґрунтоване їх переслідування і, тим самим, гарантувати суддям незалежність, а з іншого – особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності не повинен перетворюватися на перешкоду для досягнення цілей кримінального судочинства, обмежувати права та законні інтереси громадян, порушувати конституційний принцип рівності всіх перед законом і судом.

На цьому у своєму рішенні від 11.07.2001 р. № З-в/2001 наголошує Конституційний Суд України, який встановив, що недоторканність певної категорії посадових осіб – це не їх привілей; вона пов’язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції і міжнародно-правових зобов’язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів, Президента, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Результатом багаторічної правотворчості щодо врегулювання питання притягнення суддів до відповідальності у кримінальному провадженні стало закріплення у главі 37 нового КПК України порядку кримінального провадження стосовно окремих категорій осіб, в т.ч. суддів.

Так, затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України, що ще раз підтверджує гарантії його недоторканості.

Про застосування до судді запобіжного заходу, ухвалення вироку інформуються державні та інші органи чи службові особи, які їх обрали або призначили чи відповідають за заміщення їхніх посад.

Початковим етапом процесуального порядку притягнення суддів до кримінальної відповідальності є внесення подання до Верховної Ради про надання на це згоди, підтримане Головою Верховного Суду України.

Якщо ж подання не відповідає вищевказаним вимогам, то Голова Верховної Ради повертає його Голові Верховного Суду України, про що повідомляє Верховну Раду на найближчому пленарному засіданні.

Після цього Голова ВР пропонує судді, щодо якого внесено подання про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, подати протягом п’яти днів письмові пояснення комітету, до відання якого належать питання регламенту, і доручає зазначеному комітету надати висновок щодо подання про надання згоди на притягнення судді до кримінальної відповідальності.

Даний комітет визначає достатність, законність і обгрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більше двадцяти днів. У засіданнях комітету бере участь Голова Верховного Суду України. Комітет у разі необхідності може витребувати додаткові матеріали, заслухати пояснення осіб за клопотанням особи, щодо якої внесено подання.

Слід звернути увагу, що Верховна Рада розглядає на пленарному засіданні внесене подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності судді у визначений нею день, але не пізніше семи днів з дня подання відповідного висновку комітетом.

Рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності Верховна Рада приймає відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою Верховної Ради. Рішення ВР про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності не переглядаються, крім випадку виявлення обставин, що не були відомі Верховній Раді під час розгляду відповідного подання. Про прийняте рішення Голова Верховної Ради України негайно повідомляє Голову Верховного Суду України.

Варто відзначити, що звернення до Верховної Ради України за дозволом на притягнення судді до кримінальної відповідальності здійснюється після постановлення обвинувального вироку суду щодо судді.

Аналіз зарубіжного досвіду з цього питання свідчить, що у більшості країн світу дозвіл на притягнення судді до кримінальної відповідальності дає Конституційний Суд. Наприклад, у Болгарії та Литві питання про притягнення судді до кримінальної відповідальності ініціює Генеральний прокурор, у Швеції – парламентський омбудсман. Але є країни, де відсутній будь-який імунітет для суддів перед кримінальним переслідуванням – Канада, Франція, Фінляндія, Ісландія, Японія.

Як підсумок слід підкреслити, що питання професійної діяльності суддів врегульовано Конституцією та законами України, із закріпленням відповідних гарантій незалежності та недоторканності. У зв’язку із важливістю виконуваних функцій держави – здійснення правосуддя – особливої уваги потребує і порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності у разі вчинення ними кримінального правопорушення. Новий КПК України увібрав найбільш демократичні тенденції та закріпив порядок втручання в роботу судді у разі порушення ним «букви закону», що впливає на функціонування судової гілки влади.