Керівництво нашої країни робить ставку на  великий бізнес. Саме йому реально приділяється більше уваги (пільг), оскільки саме цей сегмент платить до бюджету приблизно 85% усіх податків, про що постійно говорять перші особи держави. А малий і середній бізнес вважається  дрібними деталями від потужної “машини по сплаті податків”, і відсутність деяких із них не впливає  на роботу всього механізму.  

Але навіщо порівнювати дрібний бізнес з великим відносно кількості сплаченого податку? Чи не доцільніше розглядати його як інститут, покликаний забезпечити зайнятість населення? Адже якщо реально забезпечити належні умови для розвитку малого бізнесу, багато наших співвітчизників, які у більшості своїй мають вищу освіту, зможуть займатися своєю підприємницькою справою, підвищувати українську продуктивність, годувати свої сім’ї, не “просячи” у держави ніяких соціальних виплат на їх зміст.

За даними Державної служби статистики України, в період економічної кризи 2009-2011 року велика частина тих, що пішли з бізнесу (майже 1,5 млн. чоловік) – це фізичні особи-підприємці. Ця величезна маса людей тепер стала безробітною разом з іншими, які потрапили під скорочення за місцем своєї роботи. Саме їм тепер держава повинна виплачувати певні суми, як допомогу по безробіттю. Невже державі це економічно вигідно?

Впевнений, що малий бізнес необхідно розглядати не як інститут, який приносить мало прибутку, а як альтернативну зайнятість населення.

Наш законодавчий орган, загалом, переймає практику європейської спільноти по підтримці і розвитку малого бізнесу, але повинен визнати, що у більшості своїй усі закони і положення, прийняті в цьому напрямку, носять декларативний характер.

Посудіть самі, разом з величезними змінами, спрямованими на розвиток малого бізнесу, про яких постійно говорять в парламенті і уряді України, в рейтингу “Ведення бізнесу” за 2012 рік, представленого Міжнародною Фінансовою корпорацією і Світовим банком,  Україна опустилася з 149-го на 152-е місце з 183 учасників. Попереду нас такі “розвинені” країни, як Ліберія, Буркіна Фасо, Гамбія, Мозамбік, Камбоджія, Ліберія і тому подібне.

То що ж робити?

По-перше, необхідно “ліквідувати” так зване поняття “Вирішення питання”. Наприклад, підприємець, який звертається за допомогою через “єдине вікно”, може розраховувати на отримання відповідних документів, проте впродовж декількох днів і лише у тому випадку, якщо усі документи будуть в порядку. А якщо йому необхідно отримати документи впродовж дня, що робити? У такому разі він звертається до “певних” осіб, які за “певні” гроші зможуть зробити все швидко і без проблем. Підприємець платить велику суму, яка йде в кишеню чиновникам, а не до бюджету. Але  можна ж встановити офіційну суму за прискорення отримання дозвільної документації і підприємець із задоволенням їх сплатить. І в цьому випадку буде поповнений місцевий бюджет, з якого зможуть фінансуватися і школи, і садки, і лікарні, і так далі. Звичайно, це не дуже сподобається чиновникам, оскільки грошовий “потік” обтікатиме їх. Ось у цьому, я вважаю, і має бути політична воля, щоб відучити чиновників бути проміжною “ланкою”.

По-друге. Потрібно прийняти такі нормативні акти, які реально спростять отримання дозволів на ведення діяльності. У Європейській спільноті існує всього шість видів ліцензій і 30 видів дозволів. Для порівняння, в Україні після проведеного “спрощення”, залишилося 58 ліцензій і 227 дозволів. Найпарадоксальніше в цьому те, що менша кількість ліцензій і дозволів ніяк не робить європейський товар неякісним або таким, який не відповідає стандартам. Навпаки, ми усі з радістю завжди купуємо саме товари європейського виробництва. Секрет простий: треба встановлювати контроль за дотриманням стандартів якості впродовж усієї діяльності підприємця, а не у момент видачі ліцензії або дозволу, коли підприємець ще і не почав свою роботу по суті.

По-третє. Конче потрібні нормативні акти, спрямовані на забезпечення реальної фінансової підтримки початкуючим підприємцям шляхом надання їм податкових пільг. Крім того, необхідно вирішити питання про встановлення диференційованої ставки оподаткування залежно від кількості тих, що мешкають в тому або іншому регіоні. Для підприємців, які мають найнятих робітників, вкрай важливо зменшити розмір єдиного соціального внеску мінімум в два рази.

І ще один важливий момент. Шановні керівники контролюючих органів! Давайте приберемо пострадянську практику по встановленню “планів на виявлення правопорушень”. Адже якщо підприємець веде правильно свою діяльність, давайте визнаємо це і подякуємо йому! У Вас буде в подальшому менше роботи, а Україна зможе вийти вперед в рейтингах по “Веденню бізнесу”.

Хочеться вірити, що влада незабаром після парламентських виборів зможе знайти в собі сили, щоб звернути увагу на стан розвитку малого бізнесу, зробить усе можливе і навіть неможливе, аби забезпечити умови праці, що дасть можливість нашим підприємцям конкурувати не лише між собою, але і з іноземними колегами.

І керівництво країни нарешті зрозуміє, що основа суспільства і його сила складається не з 1000 власників великого бізнесу, а з мільйонів представників малого і середнього бізнесу.

АО «Адвокатська фірма «ADVICE»

Ст. партнер, адвокат Кулаков Віталій