Голова Верховного Суду Василь Онопенко звернувся до Верховної Ради України з приводу загрозливої ситуації, яка складається з проведенням в Україні судової реформи. Про це сказано в його листі, направленому до парламенту, повідомляє Вчасно.info
У листі Онопенко відзначає, що сьогодні у котрий раз активізувалися наполегливі спроби певних сил сумнівним, з правової точки зору, способом добитися ухвалення парламентом законів, які передбачають кардинальне реформування судового устрою України, статусу суддів, судочинства.
Йдеться, в першу чергу, про внесені 27 грудня 2006 р. Президентом України на розгляд Верховної Ради України проекти законів України “Про внесення змін до Закону України “Про судовий устрій України” (регістр. № 2834) і “Про внесення змін до Закону України “Про статус суддів” (регістр. № 2835).
2 квітня 2007 р. Президент України відкликав зазначені законопроекти, обґрунтувавши своє рішення, по-перше, необхідністю вивчення ще до їх ухвалення виражених Верховним Судом України, органами суддівського самоврядування, юридичними громадськими організаціями, ведучими вченими зауважень концептуального характеру; по-друге, неможливістю зваженого і юридично обґрунтованого підходу до розгляду цих проектів за ситуації, коли реформування судової системи перетворилося на надмірно політизований процес. У своєму листі до Верховної Ради України Президент України виразив побоювання, що за таких обставин мета здійснення судової реформи може бути істотно викривлена і звестися до спроби деяких політичних сил узяти суди під політичний контроль, який загрожує порушенню конституційного принципу розподілу влади і незалежності суду.
У листі наголошується, що натомість 3 квітня 2007 р., після того, як Президент України 2 квітня 2007 р. видав Указ № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України”, народні депутати України розглянули відмічені законопроекти і проголосували за їх ухвалення в першому читанні. Ухвалення такого рішення в період дії зазначеного Указу Президента, щонайменше, ставить під сумнів його легітимність.
Крім того, говориться в листі, Верховна Рада сама фактично визнала відсутність юридичної сили свого рішення щодо ухвалення зазначених законопроектів в першому читанні, прийнявши 29 травня 2007 р., після зупинки Президентом України в певній частині дії Указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, Постанова “Про підтвердження результатів голосування щодо законів України, прийнятих Верховною Радою України в період з 3 квітня по 29 травня 2007 року”. У доданому до цієї Постанови Верховної Ради України переліку актів, голосування по яких підтверджувалося (тобто належним чином юридично закріплювалося), проектів законів про судовий устрій і статус суддів (регістр. № 2834 і № 2835) немає.
Разом з тим, 23 листопада в 2007 р. у Верховній Раді України здійснена перереєстрація законопроектів про внесення змін до законів України “Про судовий устрій України” і “Про статус суддів” (регістр. № 0916 і № 0917) як тих, які прийняті в першому читанні. Це було зроблено всупереч положенню частини першої статті 100 діючого на той час Регламенту Верховної Ради України, відповідно до якого законопроекти, внесені і не прийняті до закінчення терміну повноважень Верховної Ради України відповідного скликання в першому читанні, вважаються відкликаними. Таким чином, вони повинні були бути зняті з розгляду.
Василь Онопенко відзначає, що ухвалення таким чином базових для функціонування судової системи законів поставить під сумнів легітимність діяльності судів і суддів, а отже, і легітимність судового захисту права і свобод людини і громадянина. У листі підкреслюється, що судова реформа безпосередньо стосується кожної людини, захисту її прав і свобод. Враховуючи надзвичайно важливі правові, соціальні, економічні, політичні і інші наслідки вона повинна бути науково обґрунтованою, системною і продуманою. Основними умовами успішного здійснення судової реформи є, по-перше, її суспільна і державна зорієнтованість, по-друге, відповідальна, узгоджена і конструктивна позиція всіх суб’єктів, причетних до її здійснення. Виходячи з того, що судова реформа направлена на створення правової системи судового захисту, вона повинна проводитися виключно так, як передбачено Конституцією і законами України.
Голова Верховного Суду робить висновок, що при таких обставинах розгляд парламентом відмічених законопроектів є юридично неприпустимим.
