Петрівка це наша біль, втрата, наш культурний шок
Петрівка це наша біль, втрата, наш культурний шок. Кожна свідома людина вкладає у втрату книжкового ярмарку своє відчуття болю. Адже в жодному українському місті таого явища як Петрівка не було. Так, були хороші книжкові магазини у Львові, Харкові, Одесі, Донецьку, Запоріжжі. Але Петрівки не було. Саме тут формувався попит, ціна, естетика видання.
Для мене особисто, як людини, що звільнилася в 1995 році з лав МВС і вирішила присвятити себе книгам, все почалося з цього книжкового ярмарку. Тому він стала лавою навчання, технологією книжкового бізнесу, супутником партнерства, школою інтелігентних відносин. Так, так, саме інтелігентних відносин. Тут працювали люди, які знали один одного не рік і не два. Обманути їх означало втратити своє реноме назавжди. Книга це особливий товар. І ти, хто їх робив чи розповсюджував, були в єдиному зв’язку. На вагу книги не оцінювали. Виключно за інтелектуальним контентом. Тому тут я навчився розуміти що таке книжковий тренд, якім стали «Правознавство Копейчикова», «Теорія держави і права Лисенкова», «Кримінальне право Матишевського», «Науково-практичний коментар Яценка», «Науково-практичний коментар Дзери».
Практично кожен тиждень я йшов на Петрівку, навіть у самі складні часи. І по ринку шелестіло: дивись Юрінком прийшов. І з петрівчаними радився, планував, вчився. Так було з кожним видавцем. Без Петрівки успіху не побачиш.
Тепер треба думати як її відродити. На місті колишньої Петрівки утворити Почайну. Будемо працювати над цим. Всім читацьким миром, всім культурницьким колом. І починати треба негайно… На зло ворогу, щоб в нього було розуміння того, що він накоїв…
